вважають, що Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік потребує конкретних цифр і конкретних механізмів реалізації

22 апреля 2010, 11:45
0
5

22 квітня у Києві провідні профспілкові об’єднання проаналізували ухвалений у першому читанні «Закон України про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік», а також оприлюднили свої пропозиції щодо його покращання.

Під час прес-конференції голова Національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук оприлюднив сім основних напрямків, за якими Державна Програма потребує обов’язкового удосконалення.
Насамперед, це конкретизація у цифрах показників соціального розвитку країни, як то мінімальна та середня зарплата, розмір пенсії, соціальних виплат, рівень зайнятості та безробіття. «Без визначення у конкретних цифрах цих показників, які мають бути внесені у Державну Програму економічного і соціального розвитку України, взагалі, неможливо оцінити ні ефективність програми, ні те, як вона виконується», - наголошує профспілковий лідер.
Другий напрямок – це внесення в Програму конкретних дій щодо створення нових робочих місць, що, на думку профспілок, зокрема, має передбачати: створення сприятливих умов для інвестування в економіку держави як українськими інвесторами, так і іноземними через запровадження спеціальних податкових пільг для роботодавців, які створюють нові робочі місця на довгостроковий період, заснування Урядом і роботодавцями спеціального Фонду праці, який адресно акумулюватиме кошти для створення нових робочих місць, сприяння розвиткові малого бізнесу, який стимулюватиме створення робочих місць серед незайнятого населення. Невід’ємною складовою Програми мають стати дієві механізми та джерела підвищення реальної заробітної плати та механізмів повернення заборгованості заробітної плати (на сьогодні заборгованість складає 1 млрд. 560 млн. грн.)
Третім напрямком удосконалення Програми має бути визначення «політики витрат» - бачення владою у конкретних цифрах видатків громадян на першочергові потреби, як то витрати населення на комунальні послуги, електроенергію, газ, без чого неможливо скласти справжній прогноз соціального розвитку українців.
Четвертий напрямок – це реформа системи соціальних пільг, яка має передбачати
інвентаризацію та впорядкування всіх пільг для населення, а також можливий перехід до монетизації пільг, - адресного спрямування допомоги тим, хто цього найбільше потребує. (В Україні, на сьогодні, видано 26 мільйонів пільгових посвідчень – жодна економіка не витримає такого соціального навантаження)
П’ятий напрямок, який має посилювати Програму - це реформа пенсійного забезпечення, а саме - обмеження граничних виплат пенсії, введення накопичувальної системи для громадян, залучення до пенсійної системи підприємців та самозайнятих, реформа пенсійного Фонду, приведення до ладу розрахунків прожиткового мінімуму.
Реформа соціального страхування є шостим напрямком удосконалення Програми і має ставити основним завданням ефективне використання коштів соціального страхування, - використання лише на страхові виплати, - зменшення адміністративних витрат посилення впливу роботодавців та профспілок в управлінні його коштами, зниження відрахувань до Фондів, що, крім того, призведе до «детінізаціяї» заробітної плати.
Нарешті, сьомим напрямком удосконалення Програми має внесення конкретних механізмів дієвої участі профспілок та громадянського суспільства у виконанні Програми, що має передбачати участь профспілок у формуванні державного бюджету України та програм розвитку, врахування думки профспілок під час запровадження соціальних стандартів, реальну участі профспілок в управлінні підприємстві, здійснення реального права на страйк та права профспілок на законодавчу ініціативу.
У прес-конференції взяли участь: голова НФПУ Мирослав Якібчук, голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець, генеральний секретар Національної конфедерації профспілок України Петро Петриченко, заступник Голова Національного форуму профспілок України Григорій Кабанченко.
Поглиблений аналіз профспілок Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік запропонований нижче:

Соціальні наслідки Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік: погляд профспілок

Державна Програма потребує обов’язкового удосконалення. На думку профспілок, таке удосконалення може відбуватися за такими сімома напрямками.

1. Перший напрямок: конкретизація показників соціального розвитку: мінімальна зарплата, середня заробітна, пенсійні витрати, зайнятість.

У Програмі немає чітко визначених показників соціального розвитку. Такі критерії лише фрагментарно присутні в окремих розділах, - зокрема, як зазначено в розділі щодо Оцінок тенденцій економічного розвитку у 2009 році, є необхідністю «Недопущення зниження рівня життя населення (підтримка найвразливіших верств населення, недопущення високого рівня безробіття шляхом створення нових робочих місць, організації громадських робіт, стимулювання роботодавців до збереження кадрового потенціалу)». Однак, як саме, якими конкретними цифрами вимірюватиметься намір «не допустити зниження рівня життя», як визначається поняття «найвразливіші верстви» і що означає «високий» рівень безробіття, залишається невідомим. Без цих виражених у цифрах критеріїв важко оцінити ефективність виконання Програми, а наміри покращити соціальний розвиток залишаться абстрактними деклараціями.

Враховуючи те, що нинішнє соціальне становище в Україні має цілком конкретні фіскальні показники (зниження реальної зарплати на 10,1 відсотків, невідповідність мінімальної заробітної плати реальному прожитковому мінімуму), необхідно в Програмі чітко визначити показники соціального розвитку. Насамперед, в Програмі мають бути чіткі конкретні виражені у цифрах орієнтири щодо:
- Мінімальної заробітної плати,
- Середньої заробітної плати,
- Пенсійних виплат та інших соціальних виплат.


2. Другий напрямок: Розвиток трудового потенціалу

Програма визначає, що пріоритетами держави мають бути «недопущення зменшення середньої зарплати лише працівників бюджетної сфери», а також «недопущення різкого погіршення ситуації в сфері занятості та безробіття» (Напрям 2. Пріоритет 2.1. Розвиток трудового потенціалу).

НФПУ наголошує, що основним завданням має бути розвиток трудового потенціалу у всіх галузях, а не лише в бюджетній. Основою ж політики розвитку трудового потенціалу має бути чітка програма створення робочих міст, яка має включати:
1. Визначення стратегічних напрямків розвитку економіки України, - кількох ключових галузей, завдяки яким українська економіка отримає конкурентні переваги на міжнародному ринку (наприклад, аграрний сектор, транспортний). Особливий акцент, при цьому, необхідно зробити на галузях економіки, в яких може бути якнайбільше розкрито наш трудовий потенціал.
2. Створення сприятливих умов для інвестування в економіку держави як українськими інвесторами, так і іноземними через запровадження спеціальних податкових пільг для роботодавців, які створюють нові робочі місця на довгостроковий період.
3. Створення механізмів щодо управління коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на двосторонній основі – роботодавцями та профспілками – з контролюючими функціями держави.
4. Заснування Урядом і роботодавцями спеціального Фонду праці, який адресно акумулюватиме кошти для створення нових робочих місць.
5. Сприяння розвиткові малого бізнесу, який стимулюватиме створення робочих місць серед незайнятого населення. Це має здійснюватися через надання кредитів для розвитку малого бізнесу під пільгові відсоткові ставки, через введення на законодавчому рівні податкових канікул для малих підприємців, зокрема, для тих, які створюють додаткові робочі місця.
6. Реформу системи підготовки кадрів за державним замовленням, яка здійснюватиметься через залучення до формування держзамовлень роботодавців та погодження профспілок.

Як невід’ємну складову розвитку трудового потенціалу необхідно в рамках Програми розробити дієві механізми підвищення реальної заробітної плати, збільшивши її частку у собівартості продукції та у ВВП, посиливши продуктивність праці та покращивши боротьбу з «тінізацією» зарплати, а також - запропонувати чіткі часові та юридичні рамки невідкладного погашення заборгованої заробітної плати працівникам. Погашення заборгованості (на сьогодні заборгованість складає 1 млрд. 560 млн. грн.) перед працівниками має передбачати:
• Жорсткий графік повернення заборгованості;
• Посилення відповідальності за невиплату зарплати аж до повернення підприємств у державну власність;
• Законодавче затвердження норми, за якою у разі несвоєчасної виплати зарплати до заборгованості додатково нараховуються відсотки у розмірі середньої депозитної ставки, покладаючи, таким чином, на роботодавця фінансову відповідальність за затримку з зарплатою (НФПУ підготував законопроект з цією ініціативою);
• Створення Фонду гарантування зарплат, який би виплачував зарплати навіть працівникам підприємств-банкрутів. (заборгованість заробітної плати серед підприємств-банкрутів складає 480,2 млн.грн.)

3. Третій напрямок: Визначення політики витрат

Складовою частиною розвитку трудового потенціалу має бути визначення «політики витрат» - фіскальне бачення владою видатків громадян на першочергові потреби. Тому в Програмі має бути чітко окреслені такі актуальні нині питання як ціна на газ для населення, комунальні тарифи, ціни на електроенергію та інші ціни природних монополій. Більш того, мають бути чітко визначені часові та смислові рамки реформування житлово-комунальної сфери. Усякі наміри щодо підвищення цін на газ та інші комунальні витрати мають обов’язково супроводжуватись впровадженням компенсаторних механізмів для незаможних громадян та чіткими планом реформ газопостачання та ЖКГ, основи яких мають бути закладені в Програмі.

4. Четвертий напрямок: реформа системи соціальних пільг

Зважаючи на надзвичайну важливість соціальної сфери в умовах економічної кризи, Програма має бути доповнена окремим розділом, який окреслює визначене Програмою завдання підвищити ефективність «державної підтримки вразливих верств населення, реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення».

Запропонований розділ має містити наміри провести інвентаризацію та впорядкування всіх пільг для населення, а також можливий перехід до монетизації пільг, - адресного спрямування допомоги тим, хто цього найбільше потребує. (В Україні, на сьогодні, видано 26 мільйонів пільгових посвідчень – жодна економіка не витримає такого соціального навантаження)

5. П’ятий напрямок: реформа пенсійного забезпечення

Також окремим пріоритетом або розділом Програми мають бути визначені питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням, особливо беручи до уваги той факт, що одним із завдань має бути «забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи, поетапного запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного страхування»

НФПУ пропонує, аби складовими реформи пенсійного забезпечення були:
• Обмеження граничних виплат пенсії,
• Введення накопичувальної системи,
• Залучення до пенсійної системи підприємців та самозайнятих,
• Реальне вирішення пенсійних проблем для тих, хто працює закордоном.
• Реформа пенсійного Фонду
• Приведення до ладу розрахунків прожиткового мінімуму

6. Шостий напрямок: реформа соціального страхування

Система соціального страхування потребує невідкладних реформ. На сьогодні склалася критична ситуація із виплатами коштів у фондах соціального страхування, особливо, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Програма, справді, передбачає реформування соціального страхування шляхом введення єдиного соціального внеску та запровадження медичного страхування.

Однак головним питанням реформи має стати ефективне використання коштів соціального страхування, - використання лише на страхові виплати, - зменшення адміністративних витрат посилення впливу роботодавців та профспілок в управлінні його коштами, зниження відрахувань до Фондів, що, крім того, призведе до «детінізаціяї» заробітної плати.

7. Сьомий напрямок: Дієва участь профспілок та громадянського суспільства у виконанні програми

Хоча вже у Вступі Програма передбачає, що її реалізація буде здійснюватись «шляхом тісної співпраці органів державної влади, профспілок та роботодавців», у Програмі відсутні зрозумілі механізми здійснення такої співпраці. Тому НФПУ пропонує, аби Програма передбачала здійснення, або розробку юридично закріплених можливостей:
• Участі профспілок у формуванні державного бюджету України та програм розвитку;
• Врахування думки профспілок під час запровадження соціальних стандартів (відрахувань до фондів, мінімальної заробітної плати);
• Реальної участі профспілок в управлінні підприємстві;
• Реального права на страйк;
• Права профспілок законодавчої ініціативи.


Пресс-релизы размещаются на платной основе в раздел Пресс-релизы

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua
Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в cоцсетях