ще раз: <span class="censored">[censored]</span> / blog/ 2340/ 3350461/
пробіли прибрати

версія статті українською: http://blogs.korrespondent <span class="censored">[censored]</span> /blog/2340/3350461/

а при чому тут галичани? я до галичан не маю жодного відношення. Я зі Східної України, з лівого берега Дніпра. Чудово володію російською, краще за більшість малоосвічених росіян :) це можна побачити з моїх російськомовних дописів. Бо я російськомовна людина, пане троль :) але українка. хоча по крові далеко не на 100 відсотків українка. Національність - це вибір серця і розуму в сучасному світі.
Перш ніж квакати про відділення Галичини, поверніть українцям Воронезьку, Блгородську, Кубань, Брянську, а Білорусі поверніть Смоленську, яку завоювали 500 років тому московські князі з татарською кіннотою. 500 років тому Московію називали Залешанською Ордою, про це є іторичні свідчення.

кто так спорит? Во-первых, название иконы - в студию! а то разместили здесь непонятный кусок чего-то.
Во-вторых. Мою статью надо читать полностью. Если Вы и нашли аж одну икону Богородицы на коврике (допустим), что это доказывает? ничего. Совокупность свадебных украинских атрибутов на Оранте из Софии Киевской слишком убедительна. Но для этого надо не быть украинофобом и читать мою статью до конца. Сможете ли? :))

Скептикам щодо ГМО: є дослідження, які доводять, що через кілька поколінь при вживанні ГМО тварини стають безплідними, не здатними народжувати. На Ютубі знайдіть фільм "Крах ГМО", завантажений користувачем ГМО ИНФО.

Я колись бачила сон, що в людей на ногах замість пальців ратиці типу свинячих і уві сні зрозуміла, що це через те, що вони їдять ГМО-продукти. Ну може я забагато про це міркувала :)

а хіба це науково, стверджувати, що продукт безпечний, якщо його перевірка потребує зміни кількох поколінь людей і дуже серйозних досліджень?

До речі, 22.10.1870 р. народився Іван Бунін, російський поет, письменник українського походження, Нобелівський лауреат. Багато років жив та творив в Україні (Харків, Полтава, Одеса, Київ). Є автором статті «Пам’яті Т. Г. Шевченка», творчістю якого захоплювався, перекладів Шевченкових віршів «Закувала зозуленька» та «Заповіт», а також низки віршів Б.Грінченка.

Денис, перечитала еще раз Ваши цитаты. Ваша интерпретация их мне понятна, ясно, к чему Вы клоните. Однако же, становиться перед людьми на колени - это было и на Черниговщине, т.е. под властью московских помещиков. Фотографии встречи гостей хозяевами, стоящими на коленях, есть в книге Веры Зайченко "Вышивка Черниговщины". И думается мне, дело тут совсем не в раболепствовании. Антипольская пропаганда российских писателей и церковников давно известна. Но в Речи Посполитой, как и в Великом княжестве Литовском и РусЬком НИКОГДА не было рабства, там по закону НЕЛЬЗЯ было продавать людей как скот, крестьяне всегда были свободными. Унижения были, конечно, но это другое. А вот в Российской империи крестьяне были порабощены, ими представители "братского" народа - помещики руссские - торговали как скотом. Так что не надо тут. Меня обратно в СССР не тянет. Совсем.

А Ви, Денисе, нічого не наплутали? І. Бунін писав про Україну таке: «Країна… ця мріялася мені неозорими весняними просторами всієї тієї південної Русі, яка дедалі більше й більше захоплювала мою уяву і давниною своєю і сучасністю. У сучасності був великий і багатий край, краса його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра й Києва, народу сильного і ніжного, у кожній дрібниці побуту свого красивого і охайного,— наступника слов’янства істинного, дунайського, карпатського. А там, у давнині, була колиска його…» Таких рядків — освідчень у любові до своєї прабатьківщини можна знайти багато в написаному Іваном Буніним. До речі, у Росію (тоді Московію) рід Буніних (Бунікевських) переселився з України (яка тоді була у складі Польщі) у XV столітті. Сам письменник дослідив, що його рід походить з Волині. (Спасибі сайту "Рідна країна" за інформацію)

ув. автор! Каждый видит в фильмах то, что ищет. Есть МНОЖЕСТВО голливудских фильмов, где показан труд. "Горничная" - показана работа персонала гостинницы. Много фильмов о врачах (сравниваешь их больницы с нашими и ужасаешься). Как-то по 1+1 показывали фильм о работе железной дороги, о герое-машинисте паровоза. Много о полицейских. Есть фильмы об организаторах свадеб. Даже в фильме "Аватар" показана работа ученых! Если у человека настрой - везде искать для себя поучительное, то он даже в "Терминаторе" найдет философию ("судьбы нет"). Европейцы работают достаточно. В отличие от Украины и России, в воскресенье во всем Евросоюзе магазины не работают. НИКАКИЕ ! Всем отдыхать! И при этом эти "загнивающие" капиталисты имеют зарплаты выше наших, а цены в магазинах уже ниже украинских. А их министры не позволяют себе высказываний типа "украинцы ленивые", хотя большинство украинцев работает РАБСКИМ трудом БЕЗ трудовых книжек, потому что в Украине такие налоги и взятки, что работодатели не могут иначе, да и не хотят :((

Т.Г. Шевченко о различиях в менталитете украинцев и россиян - читайте в моем блоге здесь на Корре (нажмите на мое имя - оно выведет на блог). В 19 веке различия были о-о-очень заметны

по поводу "общего прошлого" с россиянами, так у украинцев гораздо больше общего с культурой сербов и хорватов, а также прочих славян Центральной и Южной Европы. Это общее в деталях я расписала в своем последнем блоге о сербской культуре. Всех интересующихся приглашаю его почитать Это мой ответ тем, кто в упор Украину не видит как независимое государство ОТДЕЛЬНОГО народа

гомосексуалізм не передбачає сексу? не смішіть! Якщо Ви говорите про любов між людьми однієї статі, то в християнстві і просто в суспільстві є для цього зовсім інша назва - це ДРУЖБА! Саме дружба є духовною любов*ю між особами однієї статі. І вона таки сексу НЕ перебачає. Згідно з медициною, у людей, які починають статеве життя в 13-15 років, гальмується інтелектуальний розвиток. І, до речі, за останньою інформацією сайту "Релігія в Україні", новий Папа має "консервативні" погляди, себто не вважає гомосексуалізм благословенним Богом.

Великое княжество Литовское и РусЬкое - это було замечательное НАШЕ государство. Это лживая российская историческая наука назвала литовцев завоевателями Руси, а на самом деле государственным языком там был староукраинский, и всего-то правящая княжеская династия сменилась с Рюриковичей на литовскую династию. Вместе с литовцами праукраинцы освободились еще в 1320-х годах от власти Золотой Орды, в которой Московия осталась. Читайте книгу Владимира Белинского "Страна Моксель"

а о добрососедстве еще наш классик Т.Г. Шевченко писал в повести "Наймичка" так: "Раз было взялся он (козак) поставить песок сахарный в самую Москву; только Москва шутить не любит с нашим братом хохлом. Так что он едва с парой волами домой пришел. И с тех пор, если ему ненароком кто скажет слово про Москву, то просто из хаты выгонит, а если в гостях услышит такое слово, то наденет шапку и, не прощаясь с хозяином, уедет на свой хутор. Яким Гирло, как видно, был человек не так себе. Не всякому давал себе ступить на пяты." :)

по поводу культурной общности с россиянами, так у украинцев гораздо больше общего с культурой сербов и хорватов, а также прочих славян Центральной и Южной Европы. Это общее в деталях я расписала в своем последнем блоге о сербской культуре. Всех интересующихся приглашаю его почитать

Ирина: "на селе. Имея личное подворье, можно было жить хорошо." чтобы такое написать, нади не дить в селе ни одного дня и не иметь там родственников. В селе ВСЕГДА было тяжело жить. в плане обеспечения себя лисным хозяйством ничего не изменилось. Но это ОЧЕНЬ ТЯЖЕЛЫЙ труд. Плюс отсутствие элементарных бытовых условий в сов. время. Воду надо было носить ведрами из колодца на улице, туалет типа сортир - за углом в сарае. В колхозе платили мизер (а до войны и после - вообще не платили, а трудодни записывали). А еще в магазинах колхозных почти никаких товаров не было, все сплошной дефицит, мы своим старикам во времена застоя продукты и прочее из Киева возили. Ни зарплат инженеров, ни зарплат рабочих не хватало на то, чтоб нормально обеспечивать семью с детьми. Мои постоянно вынуждены были отдалживать у тех, у кого семьи не было. И т.д. Вопрос в другом: как-то надо добиться, чтоб сельским людям дали возможность нормально фермерством заниматься, техникой обеспечили, и закупочные цены на их товары повысить, а переработчикам запретить накручивать цены в рознице. молоко закупают у крестьян по 4 грн., а цена его в киеве - больше чем в 2 раза. Это же дикость! Ненормально! Все от жадности бизнесменов и олигархов, оттого, что люди несправедливы дург к другу.

До речі, 22.10.1870 р. народився Іван Бунін, російський поет, письменник українського походження, Нобелівський лауреат. Багато років жив та творив в Україні (Харків, Полтава, Одеса, Київ). Є автором статті «Пам’яті Т. Г. Шевченка», творчістю якого захоплювався, перекладів Шевченкових віршів «Закувала зозуленька» та «Заповіт», а також низки віршів Б.Грінченка.

Денис, перечитала еще раз Ваши цитаты. Ваша интерпретация их мне понятна, ясно, к чему Вы клоните. Однако же, становиться перед людьми на колени - это было и на Черниговщине, т.е. под властью московских помещиков. Фотографии встречи гостей хозяевами, стоящими на коленях, есть в книге Веры Зайченко "Вышивка Черниговщины". И думается мне, дело тут совсем не в раболепствовании. Антипольская пропаганда российских писателей и церковников давно известна. Но в Речи Посполитой, как и в Великом княжестве Литовском и РусЬком НИКОГДА не было рабства, там по закону НЕЛЬЗЯ было продавать людей как скот, крестьяне всегда были свободными. Унижения были, конечно, но это другое. А вот в Российской империи крестьяне были порабощены, ими представители "братского" народа - помещики руссские - торговали как скотом. Так что не надо тут. Меня обратно в СССР не тянет. Совсем.

А Ви, Денисе, нічого не наплутали? І. Бунін писав про Україну таке: «Країна… ця мріялася мені неозорими весняними просторами всієї тієї південної Русі, яка дедалі більше й більше захоплювала мою уяву і давниною своєю і сучасністю. У сучасності був великий і багатий край, краса його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра й Києва, народу сильного і ніжного, у кожній дрібниці побуту свого красивого і охайного,— наступника слов’янства істинного, дунайського, карпатського. А там, у давнині, була колиска його…» Таких рядків — освідчень у любові до своєї прабатьківщини можна знайти багато в написаному Іваном Буніним. До речі, у Росію (тоді Московію) рід Буніних (Бунікевських) переселився з України (яка тоді була у складі Польщі) у XV столітті. Сам письменник дослідив, що його рід походить з Волині. (Спасибі сайту "Рідна країна" за інформацію)

наш классик Т.Г. Шевченко о «торговой войне» с Россией еще в 19 веке написал. Пророк! Ищите в моем блоге