Спроба реваншу московських комуністів-консерваторів в серпні 1991 року провалилася, уже 20 серпня стало ясно, що путч зазнав фіаско. У Києві місцеві спадкоємці КПРС — так зване реформаторське крило, прихильники горбачовської перебудови — не стали чекати, що їх зметуть націонал-патріоти. Хоча, звичайно, націонал-патріоти вже користувалися потужною підтримкою в центрі й на заході країни, вони були на той момент розз'єднані й погано організовані. Проте їх побоювалися вихідці з комсомольсько-партійного істеблішменту, які не збиралися розлучатися з владою. Також не хотіли другі секретарі обкомів і червоні директори миритися з перспективою залишитися під контролем Москви — частково боялися конкуренції з боку вчорашніх сусідів по кріслах на партз'їздах, почасти хотіли більшої свободи рук в отриманні контролю над економікою потужної індустріальної республіки. Тому ідея про проголошення незалежності була підтримана цілком прокомуністичною Верховною Радою УРСР. Акт проголошення незалежності України було прийнято позачерговою сесією ВР УРСР 24 серпня 1991 року. Цей документ проголосив незалежність України та створення самостійної держави — України.

Через три місяці після оголошення незалежності в Україні відбулися перші вибори президента. Одночасно проходило і голосування по референдуму про незалежність. Результат референдуму продемонстрував волю 90% українців — відокремитись від СРСР. Важливо, що всі шестеро кандидатів у президенти підтримували відповідь так щодо незалежності.

На виборах президента використовувалася система абсолютної більшості: якщо ніхто не набирав більше ніж 50% в першому турі, мав відбутися другий. Але голосування склалось на користь Леоніда Кравчука, який посів перше місце, випередивши удвічі В'ячеслава Чорновола. Явка громадян на перші вибори президента була рекордною за всі роки незалежності — 84,18%. З перших демократичних виборів почалась історія незалежної України.

Наймасштабніша частка приватизації в Україні була… безоплатною: передача житла в приватну власність громадянам почалась у 1992 році. 4 березня 1992 року Леонід Кравчук підписав закон про приватизацію державного майна, проте реально вона стартувала з травня 1993 року, коли Кабмін дозволив приватизацію раніше зданих в оренду підприємств. А в 1994 році були випущені приватизаційні сертифікати, за які на аукціонах продавали акції державних підприємств. Це був перший досвід на ринку акцій, який в подальшому не розвивався так активно, як хотілося б. Але скориставшись цим досвідом і проаналізувавши всі помилки — зараз Україна приходить до створення стабільного ринку акцій та прозорої приватизації.

Поява мобільного зв'язку в Україні надала нам ще один ступінь свободи — у спілкуванні, доступі до інтернету без кабелів та в інших вимірах. Перший дзвінок мобільним зв'язком в Україні 1 липня 1993 року здійснив президент України Леонід Кравчук . Він зателефонував послу України в Німеччині Івану Піскову. Першою компанією на ринку мобільного зв'язку стала компанія UMC (Ukrainian Mobile Communications, згодом МТС, з 2015 року — Vodafone Україна). За рік мережу розгорнули не тільки у Києві, а й у Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Сімферополі та Севастополі. У 1996 році мережею NMT були покриті вже усі обласні центри України. З 1997 року на ринок вийшов новий гравець — Київстар, а з 2005 року — lifecell. Доволі швидко в Україні відбувся перехід на цифровий стандарт — GSM (друге покоління зв'язку). З 2015 року перейшли на стандарт 3G. Наразі в Україні активно розвивається стандарт 4G і 4,5G, який дозволяє українцям бути на зв'язку з усім світом з будь-якого куточку нашої країни.

Другі вибори президента України відбулись у 1994 році достроково. Причина — майже річна політична криза. 7 червня 1993 року розпочався масштабний страйк шахтарів з Донецького басейну внаслідок хронічної економічної кризи. На хвилі страйків відбулося відновлення Комуністичної партії України — у жовтні того ж року. Спроба провести в 1993 році консультативний референдум про висловлення недовіри президенту й парламенту провалилася, проте Верховна Рада України вирішила провести дострокові вибори до парламенту 27 березня, а президента — 26 червня 1994 року. Головним конкурентом президента Леоніда Кравчука був призначений на посаду прем'єр-міністра Леонід Кучма. У першому турі виявились два беззаперечних лідери — Кравчук (38,36%) та Кучма (31,17%). У другому турі Кучма переміг з підтримкою 52,14% українців.

Ці вибори стали першими, що продемонстрували розподіл країни на «Схід» і «Захід». Вони ж поклали край річній політичній кризі та дали можливість почати шлях до економічних перетворень, потрібних державі.

Співпраця України з Міжнародним валютним фондом почалася реально в жовтні 1994 року з однорічної програми системної трансформаційної позики (STF) на суму 498,7 млн SDR ($763,1 млн), мета якої було банальне фінансування погашення зовнішніх боргів та оплати критичного імпорту. Це відбулося під час президентства Леоніда Кучми, хоча підвалини співробітництва були закладені ще у вересні 1992 року, коли Україна стала членом МВФ та Світового банку. У 1995 році стартувала друга програма — Stand-by, яка створила підґрунтя для запровадження гривні в 1996 році. Надалі були ще дві програми Stand-by до 1998 року, потім, у 1998-2002 роках, діяла програма розширеного фінансування EFF, яка допомогла подолати наслідки кризи-1998. У 2002 році на хвилі припливу іноземних інвестицій Україна вирішила перевести співпрацю на безкредитну основу. І повернулась до фінансування лише у 2008 році — задля подолання наслідків світової фінансової кризи. Загалом станом на 2021 рік Україна брала участь в 11 програмах МВФ, що забезпечує стабільний фінансовий розвиток і благополуччя громадян.

Намір позбутися ядерних сил Україна оголосила 24 жовтня 1991 року, прийнявши заяву Про без'ядерний статус України дотримуватися трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти та не набувати ядерної зброї. Наявність на території України ядерної зброї колишнього СРСР була оголошена тимчасовою, тож питання було в часі. Можливості зберігати ядерний статус реально не існувало: усі компоненти власне ядерної зброї розроблялись та вироблялись на території РФ.

Будапештський меморандум про неядерний статус України був укладений 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією. Документ гарантував територіальну цілісність в обмін на відмову від ядерного статусу. Таким чином Україна стала гарантом миру та заручилась підтримкою інших держав.

Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на початку серпня 1990 року, в Україні почав діяти мораторій на будівництво нових енергоблоків АЕС. Ця заборона стала відповіддю на соціальну напруженість в українському суспільстві, яка виникла в результаті чорнобильської катастрофи.

Проте економічна криза початку 1990-х і дефіцит енергоресурсів поставили питання енергопостачання країни ребром. І українська влада була змушена визнати, що альтернативи атомній енергетиці на цей момент поки що немає.

Зрештою у 1993 році Верховна Рада скасувала мораторій, а вже за два роки Запорізька атомна електростанція ввела в експлуатацію шостий енергоблок, який став першим реактором, запущеним за роки незалежності.

Після запуску нового реактора Запорізька АЕС стала найбільшою атомною станцією в Європі та третьою у світі. Сумарна потужність її шести енергоблоків складає 6000 МВт. Крім того, це перша і єдина в Україні АЕС, яка впровадила технологію сухого зберігання відпрацьованого ядерного палива. Надалі, у 2004 році, були введені ще два енергоблоки: на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Разом на чотирьох АЕС працює 15 енергоблоків.

Україна стає справжньою цілісною державою. У нас є своя територія, мова, традиції, а тепер з'являється і власна грошова одиниця — гривня. Запровадження гривні та грошова реформа 1996 року були передумовлені статтею 99 Конституції України, яка була схвалена в червні того ж року. Перед цим, з січня 1992 року, країна користувалась купоно-карбованцями, які в серпні 1996 року мали курс 176 тис. до 1 долара США. Економічною передумовою запровадження гривні та грошової реформи була стабілізація української фінансової системи в 1994-1996 роках. У тому ж році президент України Леонід Кучма підписав Указ Про грошову реформу в Україні. 2 вересня 1996 року Нацбанк випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Обмін карбованців проводився за курсом 100 тис. до 1 гривні. З 2 до 16 вересня 1996 року мав місце паралельний обіг, а після — тільки гривня. Обміняти українські карбованці на гривні можна було без обмежень. Пізніше певні номінали монет були виведені з обігу, а додатково запровадили банкноти 200, 500 та 1000 гривень.

Азійська фінансова криза розпочалася в липні 1997 року. Унаслідок цього почався відплив капіталів з ринків країн, що розвиваються. Також відбулося падіння цін на сировину. Тому Росія, з якою була щільно пов'язана на той час і українська економіка, у 1998 року оголосила дефолт. Це одразу ж вдарило по нашій економіці — курс гривні обвалився з 2 грн в липні 1998 року до 3,42 наприкінці року. А в грудні 1999 року становив уже 5,3 грн.

Кількість офіційно безробітних в 1998 році зросла більше ніж на 53%. Падіння економіки від 10 до 28% в різних галузях. З огляду на це, уряд мав скорочувати поточні видатки, тому вдався до реструктуризації облігацій внутрішньої державної позики — відтермінування погашення. Так настав дефолт — поки що єдиний в історії України. Незважаючи на це, у 2001-2007 роках все одно відбувся шалений приплив іноземних інвестицій в Україну: капітали йшли в країну, оскільки економіка почала зростати після девальваційного шоку і внаслідок запровадження спрощеної системи оподаткування в 1999 році.

Для того, щоб уникнути необоротних наслідків, український уряд змусив банкірів відмовитися на деякий час від отримання виплат із держпозики, а з багатьма іноземними власниками домовилися про відстрочку платежів. Краху фінансової системи уникнути вдалося, так само як і оголошення дефолту.

Режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. У липні 1998 року президент Леонід Кучма підписав указ про ведення спрощеної системи оподаткування, який проіснував до грудня 2010 року, коли був прийнятий перший український Податковий кодекс.

У 1999 році ще одним кроком до спрощення системи оподаткування стало запровадження фіксованої ставки податку для підприємців в розмірі від 20 до 200 грн, залежно від роду їх діяльності. Юридичні особи платили єдиний податок в розмірі 6-10% доходу (без ПДВ або з ним).

Після сплати єдиного податку він розщеплювався у той час на три суми: 43% осідало в місцевих бюджетах, 42% йшло до Пенсійного фонду і ще 15% — до фонду соцстраху. Згодом ЄСВ для фінансування Пенсійного фонду та соцстраху сплачувався понад єдиного податку. І загалом ставки значно виросли, а умови роботи підприємців погіршились.

Протягом 1999-2009 років кількість платників єдиного податку суттєво зросла, створивши понад 1,2 млн робочих місць.

У 2001 році тодішній глава держави Леонід Кучма особисто запросив понтифіка до України. І хоча президент довго дистанціювався від цих переговорів, все ж вдалось організувати приїзд Папи Римського Івана Павла ІІ. Представники Української греко-католицької та Римо-католицької церков майже 10 років чекали на цю події, яка назавжди залишиться у пам'яті українського народу.

Іван Павло ІІ прибув в Україну 23 червня 2001 року. Прямо з аеропорту Бориспіль він відправився на Аскольдову могилу і до церкви Святого Миколая. Увечері того ж дня в Маріїнському палаці пройшла його зустріч з Кучмою. Наступного дня, 24 червня, Папа Римський провів молебень зі 150 тис. паломників. 25 червня Іван Павло ІІ приїхав до Львова, де відвідав кафедру Успіння Пресвятої Діви Марії Римсько-католицької церкви України та провів літургію на Львівському іподромі, де зібралося понад 300 тис. осіб. Завершив свій візит Папа Римський 27 червня візантійською Службою Божою, у якій взяли участь близько півтора мільйона паломників. Усі служби він проводив українською.

В лютому 2002 року Україна офіційно оголосила про наміри добитися асоційованого членства в ЄС. Далі — більше: у квітні 2002 року Леонід Кучма створив Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. А вже 9 липня президент Кучма своїм указом увів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони від 23 травня 2002 року про інтеграцію України до євроатлантичних структур, зокрема до НАТО. 19 травня 2003 року Кучма заявив, що Україна довела обґрунтованість своєї заявки на членство в ЄС і розраховує на те, що на наступному саміті Україна — ЄС питання про асоційоване членство України може бути переведено у практичну площину. Проте у 2004 році Кучма своїм указом за рішенням РНБОУ виключив з Військової доктрини положення про вступ України до НАТО та Європейського Союзу як кінцеву мету. Що ж такого відбулося між лютим 2002-го та липнем 2004-го? Восени 2002 року почалося тимчасове охолодження стосунків Києва з Вашингтоном внаслідок обвинувачень у нелегальному постачанні станцій радіорозвідки Кольчуга до Іраку. А ще через рік — конфлікт навколо острова Тузла. Так Москва розвернула Київ обличчям на схід.

Червоний прапорець, про який багато хто навіть не чув. На початку XX століття коса Тузла була частиною Таманського півострова, який зараз належить до Краснодарського краю Росії. На косі та біля неї розташовувалися рибальські хутори, мешканці яких у 1925 році зробили невеликий канал. Але сильний шторм розмив його, відокремивши косу від півострова. Так і утворився острів Тузла, який був переданий Україні разом з Кримом в 1954 році.

29 вересня 2003 року Російська Федерація почала зводити дамбу, яка мала з'єднати острів Тузла з російським берегом. Після того, як будівництво досягло українських територіальних вод, МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту. А 6 жовтня в Москву вирушив міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко для врегулювання конфлікту. Навіть президент Леонід Кучма перервав візит до Латинської Америки та особисто прибув на Тузлу. У Москві Леонід Кучма і Володимир Путін узгодили положення договору про використання Азовського моря і Керченської протоки, і будівництво дамби було зупинено 23 жовтня в 102 метрах від сухопутного кордону України. А вже в грудні 2003 року на Тузлі відкрилася українська прикордонна застава, проте питання демаркації кордону в акваторії Керченської протоки так і залишилося невирішеним.

У 2004 роді світ дізнався про те, що українці наділені неабияким духом. Восени 2004 року в Україні відбулися четверті президентські вибори, на яких переміг чинний прем'єр-міністр Віктор Янукович. Він випередив у другому турі свого головного опонента Віктора Ющенка на 3%. Проте після того, як 21 листопада Центральна виборча комісія (ЦВК) оголосила результати виборів, у Києві почалися масові заворушення і протести. Оскільки українці були впевнені, що перемога була отримана внаслідок фальсифікацій і той факт, що влада намагалася обдурити народ, дуже не сподобався більшості.

За різними оцінками, близько 100 тис. осіб щодня мітингували в центрі столиці. Багато з них залишалися там і вночі, гріючись у самовільно встановлених наметах. Люди розділилися на 2 табори і, здавалось, що тих, хто залишився осторонь тогочасних подій в Україні — не залишилося зовсім.

Протестний рух очолив безпосередньо Ющенко. До нього приєдналися Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Микола Томенко та інші політики, які називали себе опозиційними.

30 листопада Верховна Рада спробувала відправити уряд Януковича у відставку. Він назвав це політичною грою, яка проходить під тиском вулиці.

Крапку в протистоянні Януковича і Ющенка поставив Верховний суд, який призначив повторний другий тур виборів на 26 грудня. ЦВК оголосила його підсумки 20 січня 2005 року. Ющенко набрав 51,99% голосів, у той час як Янукович — 44,2%. Після цього протести зійшли нанівець, і врешті-решт задоволені українці з почуттям гордості і перемоги розійшлися по домівкам із надією на краще майбутнє.

По суті, це був прообраз «мовного» закону 2019 року. Як бачимо, державна мова для українського народу давно є важливим етапом формування тієї країни, у якій кожен буде почуватися комфортно. А почалося все з того, що Віктор Ющенко став першим президентом за роки незалежності України, який почав активно вирішувати «мовне питання». У 2006 році він заявив, що українська влада забезпечить «державність української мови» і захистить при цьому мовні права національних меншин.

Раніше, у січні 2006 року, Кабінет Міністрів прийняв постанову, яка ввела квоти обов'язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою. З 1 вересня 2006 року квота встановлювалася на рівні не менше 20%, з 1 січня 2007 року — не менше 50%, з 1 липня 2007 року — не менше 70%. Правда, потім робилися спроби скасувати дію цього документа через суд, але без успіху.

На початку 2007 року організації «Українське демократичне коло» і «Юкрейніан соціолоджі сервіс» провели опитування, згідно з яким 54,3% опитаних українців виступили за те, щоб надати російській мові статус державної, а 35% — за те, щоб державними були українська та російська мови. У грудні 2007 року мовні квоти сприяли шаленому розвитку українського контенту — у шоу-бізі, музиці, кіно та телебаченні. Маленькими кроками ми йшли до того, щоб зростаюче покоління закохалося в рідну мову так, як колись Тарас Шевченко та Леся Українка.

Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ) 16 травня 2008 року. Приєднання до СОТ дало можливість розширити географію експорту і дозволило вийти на зовнішні ринки невеликим компаніям, для яких вони раніше були недоступні.

Процес приєднання до СОТ тривав ще з 1993 року, починаючи з приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). А зміни в українському законодавстві, необхідні для отримання членства, почалися тільки у 2001 році. Загалом до моменту вступу до СОТ зміни були внесені в понад 70 законів і в ще більшу кількість підзаконних актів.

Було відзначено безліч цінних переваг членства, зокрема зняття торгових бар'єрів у торгівлі з іншими членами організації, а також зниження митних зборів та інших платежів, які стягуються при зовнішньоекономічних операціях.

Історія падінь допомагає ще більшим злетам і навчає передбачати тенденції кризових періодів наперед. Фінансова історія Україні не є винятком.

Починаючи з 2000 року економіка України була на підйомі. У 2004 році ВВП виріс на рекордні за роки незалежності 11,8%. Ранiше в 2006 цей показник був 7,6%, а в 2007 - 8,2%. Але у 2008 році світова економіка увійшла в фазу кризи, який восени того ж року докотився і до України.

Першим провісником рецесії став обвал курсу гривні. Постраждав від кризи й банківський сектор. У паніці населення почало забирати з банків свої депозити й протягом четвертого кварталу 2008 року — першого кварталу 2009 року вилучило 23% вкладів. Держава була змушена націоналізувати Укргазбанк, Родовід Банк і банк Київ (два останніх — вмерли кінець кінцем). А ще один великий банк — Укрпромбанк — збанкрутував.

Роками ми вибудовували фінансову систему знову і знову. Пізніше виявилося, що всі докладені зусилля були недаремними. ВВП України в доларовому вимірі відновився до кризового рівня у 2013 році.

У листопаді 2010 року Верховна Рада прийняла перший за історію незалежної України Податковий кодекс. Він дуже не сподобався малому і середньому бізнесу, оскільки фактично демонтував спрощену систему оподаткування. Підприємці вийшли на вулиці з масовими акціями протесту, які згодом стали називати «податковим Майданом».

Що обурило бізнесменів? Податковий кодекс передбачав виключення юридичних осіб з числа платників єдиного податку, скорочував кількість видів діяльності, якими могли займатися «спрощенці», збільшував ставки єдиного податку.

Спочатку мітинги розгорнулися в Києві, але вже за кілька днів вони перекинулися на Харків, Львів, Кіровоград, Івано-Франківськ, Полтаву.

Майже через тиждень від початку протестів президент Віктор Янукович і прем'єр-міністр Микола Азаров вийшли до підприємців і пообіцяли ветувати Податковий кодекс. 30 листопада Янукович дійсно наклав часткове вето на документ, а 2 грудня парламент прийняв нову версію Податкового кодексу з урахуванням поправок.

Головну вимогу протестувальників Верховна Рада виконала: вона зберегла спрощену систему в тому вигляді, в якому вона діяла до нової атаки на «спрощенку» у 2019-2021 роках. А збиратися на Майдані, коли щось відбувалось не за планом народу — ставало традицією.

У червні-липні 2012 року в Україні відбувся чемпіонат Європи з футболу — UEFA Euro 2012. Україна з нетерпінням чекала цієї події, адже це була нагода показати європейцям нашу гостинність і красу українських дівчат (жартуємо)

До чемпіонату готувалися ґрунтовно. Ремонтували дороги, модернізували аеропорти, реконструювали та будували нові стадіони, відкривали готелі. Загалом Україна витратила на підготовку до Євро-2012 близько $5,2 млрд. Тільки в реконструкцію столичного стадіону Олімпійський було вкладено майже $500 млн. Програма підготовки виконувалась надшвидкими темпами, оскільки в часи Віктора Ющенка її майже ігнорували. Україна на очах перетворювалась у модернізований центр Європи.

За період чемпіонату Україну відвідали приблизно 1,8 млн іноземних уболівальників, які витратили близько $1 млрд. Проте країна після проведення Євро-2012 так і залишилася у збитку, «мінус» яких склав майже $4 млрд.

Утім ця подія досі залишається найбільшими спортивними змаганнями, які пройшли на території України. А ми стали популярним туристичним напрямком для іноземців.

Наймасштабніша в історії України акція протесту почалася після відмови Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Підписання цієї угоди стало подією, на яку Україна чекала ледь не всі роки незалежності. Євромайдан починався мирно. Українці вже звичним чином вийшли на центральну площу країни, аби заявити про незгоду з рішенням діючої влади. Але після жорсткого побиття студентів на Майдані у ніч на 30 листопада 2013 року — протест набув нового імпульсу. Вимоги протестувальників від європейської інтеграції перейшли до усунення режиму Януковича.

Схвалення 16 січня 2014 року Верховною Радою «диктаторських» законів призвело до загострення силового протистояння. Потім ситуація дійшла до масового кровопролиття і розстрілу протестувальників, але зачистити Майдан силовики так і не спромоглися. Після цього, 21 лютого, Янукович погодився на поступки й підписав з опозицією за участю країн Заходу угоду про врегулювання кризи, яка передбачала зокрема і проведення дострокових президентських виборів не пізніше грудня 2014 року. Але Майдан таку угоду не сприйняв — занадто сильне враження на суспільство справив розстріл демонстрантів.

У підсумку Янукович втік з країни, а Революцію Гідності Верховна Рада офіційно визнала одним з ключових моментів становлення української держави й виразником національної ідеї свободи. Україна знову на перших шпальтах світових видань та у телевізійних новинах з поміткою «breaking news». І вже вдруге ми продемонстрували світові свою незламність та бажання реформ, які захищатимуть кожного українця.

Після перемоги Революції Гідності та втечі з країни Віктора Януковича в Криму з'явилися так звані зелені чоловічки — російські військові, які запустили процес анексії півострова. Вони захопили будівлю кримського парламенту, блокували українські військові частини й сприяли організації псевдореферендуму про приєднання Криму до Росії, який не визнала міжнародна спільнота. Після всього цього президент РФ Володимир Путін підписав Договір про прийняття Криму до складу Росії. За окупацію Криму проти Росії були введені міжнародні санкції, які діють досі.

Але на Криму Кремль не зупинився. Майже одночасно в Донецькій і Луганській областях проросійські та завезені з РФ бойовики теж почали захоплювати адміністративні будівлі й проголошувати так звані народні республіки. Ситуація на Донбасі переросла у війну. Наші мужні військові захищали кордони ціною власних життів.

Українській армії вдалося відбити Слов'янськ і Краматорськ, підійти до Донецька, але наступ було зупинено — на територію України зайшли російські тактичні групи, навіть з бронетехнікою. Після цього у вересні були укладені Мінські домовленості про припинення вогню, але вони виявилися тимчасовим перепочинком, активні бойові дії тривали аж до 2015 року.

Діюча влада та передова української армії продовжують докладати зусиль, аби бойові дії на території України якомога швидше завершилися, а Крим повернувся додому.

У травні 2014 року в Україні відбулися дострокові президентські вибори. Гаслом виборчої кампанії Петра Порошенка був заклик «Жити по-новому». Він обіцяв встановити мир на Донбасі та наполягав на тому, що в умовах війни не можна розтягувати вибори на два тури. У підсумку цей заклик спрацював, за Порошенка віддали голоси 54,7% виборців.

У листопаді 2014 року відбулися дострокові вибори до Верховної Ради. Найбільше місць у парламенті отримала партія Порошенка, але добитися цього їй вдалося за рахунок мажоритарних округів. А на виборах за пропорційною системою несподівано найбільшу кількість голосів отримала партія Народний фронт на чолі з тодішнім прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Саме БПП і Народний фронт стали стовпами парламентської коаліції, на яких і трималася влада в Україні наступні п'ять років. Також в Раду увійшли партії Опозиційний блок, Батьківщина, Самопоміч і Радикальна партія Олега Ляшка. У результаті виборів склад парламенту змінився радикально — одразу на 50%. Вперше в Раді з'явилася значна кількість громадських активістів, журналістів, а також бійців АТО. Саме тоді героями країни, гідними керувати державою, вважалися всі причетні не словом, а ділом до трансформації та свободи через трагічні події та пролиті сльози.

Децентралізація — реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яка стартувала в червні 2014 року, коли були ухвалені перші відповідні закони. Реформа передбачає не просто передачу повноважень і ресурсів від центру на місця, а й створення базового суб'єкта місцевого самоврядування — спроможної територіальної громади. З 2015 року в Україні в рамках реформи децентралізації сформувалися об'єднані територіальні громади, на основі яких у 2020 році було створено новий адміністративно-територіальний устрій. Результати децентралізації планується закріпити шляхом внесення відповідних змін до Конституції України.

Згідно із соціологічними дослідженнями, децентралізація вважається найуспішнішою з українських реформ і найбільше підтримується населенням. За час проведення реформи власні доходи місцевих бюджетів зросли більше ніж удвічі. Проте відбулося і перенесення відповідальності на громади за їх власний розвиток і стан соціальної сфери. Місцеві вибори 2020 року закріпили результати децентралізації — перемогу на них здобули переважно дієві регіональні лідери, які вкладали в інфраструктурні проєкти кошти, отримані завдяки реформі.

Переговори щодо укладення Угоди про асоціацію велися між Україною і Європейським Союзом з 2007 року. Відмова Віктора Януковича в листопаді 2013 року від підписання Угоди стала одним з детонаторів Революції Гідності. Після її завершення Україна врешті-решт підписала Угоду та ратифікувала її. Угода про асоціацію з ЄС — величезний документ на сім розділів і тисячі сторінок, який регулює поступове економічне і політичне зближення України та ЄС. В угоді немає чіткої гарантії майбутнього вступу України до Євросоюзу. Договір передбачає створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Більшість розділів угоди почала тимчасово діяти ще з 1 листопада 2014 року, а економічний розділ — з 1 січня 2016 року. У перший рік вільної торгівлі з ЄС український експорт в країни Євросоюзу виріс на 3%, а взаємний товарообіг на 6%.

Для ряду українських галузей ЄС став основним торговим партнером. Найбільше до Європи експортують аграрії та виробники харчових продуктів. Проте безмитні квоти на різноманітні види товарів вичерпуються вже в перші місяці року. Наразі уряд намагається домогтися зміни певних норм Договору про асоціацію — в інтересах українського бізнесу.

Переговори Ангели Меркель, Франсуа Олланда, Петра Порошенка і Володимира Путіна в Мінську з приводу врегулювання конфлікту на Донбасі проходили на тлі однієї з наймасштабніших за весь час конфлікту битв — за місто Дебальцеве. Згідно з першими мінськими домовленостями (вересень 2014 р.), великий залізничний вузол Дебальцеве мали контролювати українські військові. Однак з початку 2015 року бойовики та російські військові почали наступ. Дебальцеве було оточене. Також був остаточно зруйнований Донецький аеропорт, який боронили українські війська.

Мінськ-2 передбачав негайне припинення вогню, відведення зброї від лінії розмежування, обмін полоненими, проведення конституційних змін з децентралізації з урахуванням особливостей окремих районів Донбасу, вибори там за українським законом і передачу Україні ділянки кордону з Росією, який контролюють бойовики. Планувалося, що все це закінчать до кінця 2015 року, але жоден із 13 пунктів домовленостей повністю досі так і не виконали. Документ суттєво знизив інтенсивність військових дій на Донбасі, але це єдине його досягнення. Україна наполягає на тому, що вибори на Донбасі не відбудуться до отримання контролю над кордоном.

Безвізовий режим з 11 червня 2017 року дозволяє громадянам України вільно перетинати кордони країн ЄС без попереднього звернення до посольств для отримання дозволу. Для в'їзду в країни Євросоюзу на термін до 90 днів протягом 180-денного періоду нашим громадянам достатньо лише біометричного паспорта. Ірландія — єдина країна ЄС, для в'їзду в яку українцям все ще потрібні візи.

Україна йшла до безвізу 10 років, і на цьому шляху було безліч скандалів, свідомих маніпуляцій і міфів. Спочатку українців лякали, що безвіз так ніколи й не запрацює, потім говорили про можливі масові відмови у в'їзді в ЄС і пророкували проблеми з документами. Але насправді все склалось якнайкраще. Заради візової лібералізації Україна виконала ряд умов ЄС — створення системи антикорупційних органів, запуск електронного декларування доходів чиновників, введення процедури спецконфіскації й арешту. За перший рік дії безвізовим режимом скористалися понад 1 млн українців, а на другий рік таких вже було більше ніж 2 млн. За підсумками 2017 року більшість українців назвали введення безвізового режиму з ЄС головною політичною подією року. Також «безвіз» визнали словом 2017 року в Україні.

В радянські часи створена в 1919 році Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) була знищена репресіями. Лише з 1989 році почав діяти ініціативний комітет з відновлення УАПЦ, чому всіляко перешкоджала Москва. У 2008 році за сприяння президента Віктора Ющенка були спроби отримати автокефалію від Константинополя, але вони не увінчались успіхом. Православна церква України була створена на об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року шляхом об'єднання українських православних юрисдикцій. Предстоятелем ПЦУ обрали митрополита Єпіфанія.

6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій вручив Єпіфанію митрополичий жезл і сувій з текстом Томосу. Крім визнання канонічно автокефальної та самостійної Православної церкви України, Томос встановлює базові принципи управління і церковного життя. Документ закликає інші помісні православні церкви визнати Православну церкву України та згадувати її як святу Церкву України. ПЦУ вже визнали Константинопольська православна церква, Олександрійська, Кіпрська та Елладська, представники Болгарської православної церкви й Православної церкви Чеських земель вже служили з ієрархами ПЦУ.

2019 рік був вирішальним для політичної влади в Україні. 31 березня 2019 року відбувся перший тур президентських виборів, за результатами якого до другого туру вийшли чинний президент Петро Порошенко і телеведучий, актор, шоумен Володимир Зеленський. У другому турі виборів, який відбувся 21 квітня, Зеленський здобув неймовірну перемогу (73% голосів). Порошенко визнав поразку. Зеленський же вирішив закріпити успіх на дострокових парламентських виборах, хоча чергові вибори Ради мали відбутися вже в жовтні 2019 року. У своїй інавгураційній промові президент заявив про розпуск парламенту. Нардепи оскаржили указ Зеленського про розпуск парламенту в Конституційному суді, але суд встав на сторону глави держави.

Дострокові вибори відбулися 21 липня, і на них перемогу здобула партія Зеленського Слуга народу. Партія провела в Раду 254 депутати, що склало більшість. І це вперше в історії України була сформована монобільшість у Верховній Раді. Відповідно парламентські комітети вперше контролювались однією політичною силою. Також до парламенту пройшли партії ОПЗЖ, Батьківщина, Європейська солідарність і Голос.

У березні 2020 року Верховна Рада прийняла довгоочікуваний закон про відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні. Закон набув чинності з 1 липня 2021 року. Цієї події чекали майже 20 років. Починаючи з 2002 року був запроваджений мораторій на відчуження певних видів агроземель, який згодом зазнав істотних змін, спрямованих на недопущення його обходу.

Новий закон вводить поетапне скасування заборони на відчуження земельних ділянок агропризначення приватної власності з рядом обмежень. Заборони зводяться до обмеження їх придбання певними суб'єктами, а також обмеження концентрації землі до певної площі в одних руках. Зокрема, у період до 1 січня 2024 року можна буде продавати землю між громадянами України, державою, територіальними громадами; з 1 січня 2024 року — за участю юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, з певними обмеженнями. Іноземні громадяни зможуть купувати землю лише після проведення референдуму з цього питання. Спочатку українці зможуть купувати землю з розрахунку не більше 100 га в одні руки. Консолідацію агроземель громадянином України в розмірі 10 тис. га мають дозволити тільки з 1 січня 2024 року