віршований твір з поетичного циклу "Метафізика любові" (інтимна лірика)
Обнявши гори смерекові,
з ласкавим щастям буду жити,
бо Ваші губи калинові
мені судилося любити!
Розклавши ватри веселкові,
з яскравим щастям буду жити,
бо Ваші локони шовкові
мені судилося любити!
Здійнявши стяги малинові,
з надійним щастям буду жити,
бо Ваші очі волошкові
мені судилося любити!
Проклавши траси веселкові,
з постійним щастям буду жити,
бо Ваші усмішки медові
мені судилося любити!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.