Все-таки наш або історія Володимира Короленко

«Гей- гей! Був колись наш час…Була в нас воля!»

Продовжуючи серію коротких історичних оглядів про видатних українців, хочу розповісти про відомого житомирянина, ім’я якого неодноразово намагалися використовувати ідеологи СРСР та РФ для пропаганди радянської системи – Володимира Короленко.

Народився діяч27 липня 1853 року в дворянській сім’ї. Батько був суддею, мати походила із шляхетського роду.Майбутній письменникнавчався в Житомирській та Рівненській гімназіях, після яких поступив до Петровської академії, з якої був виключений після двох років навчання за антиурядові погляди.

Варто зазначати, що з молодих років В.Короленко відзначався активною життєвою позицією, зокрема, виступав проти самодержавства та шовінізму в Російській імперії, підтримував народників, ставав на захист української мови та простих селян. Так, вже проживаючи в Полтаві, автор видає низку творів, у яких описувалася українська культура та побут. Крім того, постійно бере участь у судових процесах на стороні селян.

Будучи активним противником Російської імперії, письменник переслідувався царською владою, а тому після його смерті, з особистої подачі В.Леніна, його ім’я розпочали використовувати для пропаганди радянської ідеології, зробивши з Володимира Короленко «прихильника» більшовиків.

Насправді Володимир Короленко ніколи не підтримував більшовиків, навіть закликав останніх відмовитися від «хибного шляху». Так, письменник відкрито виступив проти Жовтневого перевороту в 1917 році, наголошуючи на фактах обмеження більшовиками демократичних прав та свобод. За вказану діяльність в 1918 році В.Короленко ледь не був розстріляний під час політики «червоного терору» (вдалося врятуватися завдяки популярності та зв’язкам).Більше того, проживаючи на Україні, діяч підтримував діяльність Центральної Ради, позитивно ставився до Нестора Махна.

Наостанок, хотілось би розвінчати спекуляції створені радянською системою навколо цієї особи уривком з його ж твору 1895 року під назвою «Без язика», у якому підтверджується проукраїнська позиція Володимира Короленко в описі старого запорожця: «Люди ще пам’ятали, як він розповідав про минулі роки, про Запоріжжя, про гайдамаків, про те, як він пішов на Дніпро і потім з ватажками нападав на Хлібно і на Клевань, і як обложені в палаючій хаті гайдамаки стріляли з вікон, поки від спеки не лопалися у них очі і не вибухали самі собою порохівниці. І старий виблискував дикими, майже згаслими очима і казав: «Гей- гей! Був колись наш час…Була в нас воля!».

Описаної «волі» письменник, на жаль, не дочекався закінчивши своє життя 25 грудня 1921 року на Полтавщині. Проте дочекалися її ми, а тому й повинні не лише цінувати власну свободу, а й як славетні запорожці та гайдамаки бути єдиними в бажанні боротьби за збереження незалежної України.