АстаЛаВіста, демократія!

"О вечном..."

Коли в черговий раз чую про відсутність демократії в нашій державі, мимоволі згадую одну розповідь виховательки в моєму дитсадку. Не знаю, чому мені це так запам'яталося, але тим не менш. То був черговий випадок пояснити дітям елементарні речі і мова йшла про автомобіль. "Він складається з великої кількості маленьких детальок, без яких працювати не буде", - говорила вона. Як це, така велика дура і залежить від якихось дрібничок? Ну хай там однієї-двох не буде - поїде, де вона дінеться.

Уявіть собі суспільний устрій як складний годинниковий механізм, що складається з таких самих деталей. А тепер подумайте, за кого ви вважатимете скажімо пана Василя, який намагатиметься запустить цей механізм, якщо в ньому відсутні декілька головних шестерінок? Правильно - за Васю!

Така от біда у нас вже більше 20 років. Ми намагаємося побудувати в себе демократію, але ніяких результатів. Часто винними в цьому призначаємо тих чи інших. Потім обираємо нових з надією, що хоч ці щось змінять. Біда лиш в тому, що ми намагаємося замінити тільки Васю і тільки того, який з телеекранів клянеться побудувати нарешті "демократичну та ще й по-справжньому суверенну".

Українець, який в цілому боїться змін, бере у Заходу гроші на будівництво такої країни. При цьому бере шаблон, дарований тими ж благодійниками, і намагається накласти все це діло на українську дійсність. Тут чується мать-перемать: "Не пішло!".

Останній раз таку операцію провернули 2004 року. Результат не заставив довго чекати. Демократичні перетворення дали дорогу Віктору Другому з його "покращувачами". Таким чином ніби й демократія, а результат дала приголомшливий. І Леонід також Другий тепер здається ясним сонечком.

Українець зі сльозами на очах кричить, що це ж наш козацький спадок, що жили вони демократично і нам веліли. А отут стоп. Democratie - плід фантазії греків. У нас її ніколи не було. Така форма реалізації народовладдя не для нас шита. Це не наше, це не ми. Козацьку вдачу змогли перейняти тільки анархісти Махна, в той час як ярі поборники згадуваної форми політичного режиму на чолі з Грушевським профукали всі можливості створити і утримати незалежну країну.

Але то історія. А наш Вася тим часом взяв молоток, щоб якщо вже не молитвами, так силою загнати українську шестірню в швейцарський (читай: європейський, американський) механізм. Та на світі не без добрих людей. Цей інструмент перехопив Віктор Другий і довбонув так, що нікуди нічого вже заганяти не треба і кожна деталь крутиться в ту сторону, яка потрібна його помічникам. При цьому допустили це такі ж Васі, які, часто не маючи навіть нормальної освіти і користуючись наданим їм демократією правом голосу, за гроші вирішують долю всього народу.

Але якщо виглянути на вулицю, то ми побачимо як на зло живучі і дієві наслідки перетворень, яких вимагає від нас "цивілізований світ": аморальність, одностаттеві шлюби, непродумана міграційна політика, релігійні перетворення та інші передбачені Кримінальним кодексом України підстави притягнення мене до відповідальності за розпалювалювання міжнаціональної, расової й подібної там ворожнечі.

А хотів я просто сказати, що ненавиджу демократію. Аргументи наведу в наступних дописах.