Не хочу принца, хочу коня!

Порноіндустрія - єдине місце для жінки, де вона може заробляти більше ніж чоловік, особливо в Україні

   Українські TV-шоу суцільно побудовані на приниженні української жінки. «Шоу самотнього холостяка» - де жінки ладні повбивати одна одну, аби завоювати серце закордонного принца, вражає агресією та інтригами. Жінки готові на все, аби сподобатись потенційному жениху, що як правило має солідний рахунок в банку, але не гарантує кохання. 

    Шоу  «Принц бажає познайомитися», за участю принца Лоренцо де Медічі з Італії – це не просто приниження, це відверте глузування над українками, яких європейці все частіше  сприймають як дешевий товар.  Як на мене, принц Медічі дуже яскраво продемонстрував, що жінка в Україні не особистість, а  річ: пуста іграшка в руках чоловіка. Він дозволяв собі бозна-що – штовхав, ображав, обзивав учасниць шоу, а одну з дівчат просто вигнав оголеною на вулицю, коли вона відмовила йому в задоволенні інтимних послуг. Такі шоу демонструють наскільки деградують й самі українські жінки, вірячи в пусті обіцянки та дозволяючи чоловікам принижувати їх гідність.

       Впевнена, що в себе на Батьківщині Лоренцо  не дозволив би собі таких зухвалих дій на адресу малознайомих жінок. А якби й дозволив, то для нього це скінчилося б дуже неприємно. Бо закордонне правосуддя не ділить людей на принців та солдатів, та й самі жінки чітко усвідомлюють де закінчуються межі пристойності. Покоївка чи секретарка, що зазнала насильства, образи або сексуальних домагань, може бути певна – закон її захистить. А кар’єра «насильника» на цьому закінчується у будь-якому випадку. Українки таких заяв не робитимуть, це абсурдно до нестями. Вітчизняне правосуддя не спроможне аліменти з батька стягнути, не то що від принца чи політика захистити. 

       Сучасна жінка – нічого приховувати, суттєво змінила імідж. Підігравши в шоу, Лоренцо Медічі  оголив мішуру образу   красивої гордої українки, яка вже давно стала іншою -  занадто доступною, матеріалізованою, готовою заради грошей на все. Іноземців вражає наскільки низько оцінюють себе наші дівчата, що можуть погодитися на інтимне побачення після 10 хвилин знайомства. Не всі звісно, але доволі пристойна частина, яка не усвідомлює, що жодний чоловік не буде сприймати її всерйоз після того, як вона віддалася за гроші. Українок більшість європейців уявляє як повій: в Нідерландах до Євро – 2012 випустили та деякий час демонстрували ролик, в якому рекомендується не пускати чоловіків до України, бо там багато доступних жінок:

     Українки провокують таке ставлення, спокушаючись на швидкі гроші. А потужна індустрія секс -розваг, що пропонується іноземцям ледве вони ступили на українську землю, тільки закріплює такий імідж.  На своїй сторінці у фейсбуці принц Лоренцо написав «Ви знаєте, після мого виступу (шоу), багато дівчат в Україні, будуть вести себе краще, і будуть думати, перш ніж робити щось... Ви говорите дуже правильні речі про дівчат і про те, як вони поводяться».

        Деякі дослідження свідчать, що українки все частіше обирають найдревнішу професію для заробітку. Бо дівчата знають скільки реально можна заробити жінці працюючи зранку до вечора: одну- дві тисячі грн. Саме такою є заробітна плата у  80% українок. Сьогодні в Україні безробітні майже мільйон жінок. Де працювати, якщо приміром живеш в маленькому селищі чи депресивному районі, яких в Україні вистачає. Так, як це було приміром з Оксаною Макар. Правий був експерт, коли говорив, що історію з Оксаною через місяць всі забудуть: Тимошенко цікавіша. Тим не менше дослідженням причин, що спонукали дівчину займатися проституцією з малолітнього віку ніхто не займається.

     Для переважної більшості українок відкривати підприємницьку справу, мати власне житло, високооплачувану роботу, здійснити кар’єру політика чи бізнес – леді -  недосяжно навіть у мріях.  Банально, але жінка в силу гендерних стереотипів сама прирікає себе на маленьку скромну роль вчительки, лікарки, швачки.  Влада, ЗМІ, соціум активно формують образ сильного чоловіка, який прийде і вирішить всі проблеми, втім числі й жіночі. А жінки у нас так, для периферії. Тому ті, хто не бачить себе в «образі»,  ролі, заздалегідь продуманій  суспільством для жінки, обирають  швидший доступ до забезпеченого життя - «панель». Я не захищаю проституцію, але погоджуюся з тим, що порноіндустрія єдине місце для жінки, де вона може заробляти більше ніж чоловік, особливо в Україні.

            Європейські правозахисниці підійшли до цієї проблеми креативно – зняли соціальний ролик проти нерівної оплати праці чоловіків та жінок за участю відомої порнозірки Саші Грей, яка  нещодавно оголосила про кінець своєї «кар’єри»: «Ця робота принесла мені не тільки успіх, але й багато грошей…я висіла зв’язаною з кляпом в роті та 12 дюймовим фалосом у ду..і. Але порно – це не єдиний шлях заробляти більше чоловіків». Далі йде посилання на національний комітет  Бельгії Equal Pay Day,  який опікується жінками та пропонує  альтернативу древній професії.

      Що сьогодні може запропонувати Україна тим, хто не хоче бути повією, але хоче мати легальні гроші. Працювати зранку до ночі на низькооплачуваних роботах чи шукати принців ? В країні, де все вирішується за гроші – вибір невеликий. Креативність українок поки що виливається в поезію:  одна з сучасних поеток – Олена Руда, стверджує, що краще за принца може бути тільки свій кінь:

Не хочу принца

хочу коня

щоб прокидатися вранці

від його іржання

щоб розчісувати йому гриву

щоб піклуватися про нього:

сіно, водичка, тирса…

принесу йому до хліва тєлік

хай дивиться

кінські перегони

викидатиму від нього гній

і певно

поклею шпалери в хліві

не хочу принца

хочу коня

уві сні він посміхатиметься

своїми великими зубами

сидячи на білому принці

вйо, вйо,