Свій хлопець

Про дитиинство ,юність і майбутнє .

Я завжди була своїм хлопцем. Дивно ,так? Я ж дівчина.

Я була ще маленькою, коли комнда нашого двору взяла мене де себе в банду. Урочисто посвятила мене у «козаки –розбійники» і почалося. Розбиті колінки , хованки по чужих під*їздах, плигання по кришах гаражей ,стрілки  з компаніями сусідніх дворів та квест по подвалах. Для мене –забавка ,для батьків- зайві краплі валер*яни. Моє дитинство однозначно було хлопчачим.  Не пам*ятаю гри у «рєзіночки», класиків, гри у барбі. Я пам*ятаю футбол, жорстоку вибивалу, ще жорстокіші сніжки . І я завжди до останнього замість паролю  у « козаків- розбійників» кричала «не скажу»,коли розбійники допитувалися у мене пароль.

Одного разу якась жінка на гірці мені сказала « хлопчик,відійди». Хлопчик? Я –хлопчик? Ну і що , що біля мене одні хлопці. Я дівчина. І не треба мене так ображати. Ах, як я тоді не розуміла. Ці хлопчачі повадки, манери, звички. Жінка права. Хлопчику справді треба булоо відійти. Але не від гірки,а від хлопчачої команди. Але ні. « своїм пацаном» я була ще дуже довго. Років до 13-14.

Хоча ні. Я і досі їм залишилася. Ось підходить до мене хлопець. А чого б ,і справді не підійти, модельна фігура, підбори, спідниця. І питає мій номер телефону. А я йому у відповідь ляпну щось таке, уживаючи сленг. Або ось ,нещодавно,грала я убаскетбол і ніяк не могла попасти у кільце. Підійшов до мене симпатичний хлопець. Мабудь,хтів познайомитися і запитав « можна я навчу тебе грати у баскетбол?». Так ні ,щоб зробити з себе кокєтліву « дурочку з переулочки» я сказала « хей, я взагалі-то цілий рік баскетболом займалася. Так що не треба мені тут». Ну і звичайно, він пішов шукати собі когось більше.. м... схожу на дівчину.

І якщо в мене зломається розетка, я з відвертками полізу її лагодити. І якщо треба буде нести тяжкі сумки –я їх понесу. І вже,мабудь ,нічого не виправиш. Можна мене скільки завгодно ставити на підбори. Але те, що там, всередині, видно все одно- я хлопчик. Я веду себе по хлопчачому. Я завжди « свій пацан». І досі. І навіть не знаю. Чи гарно це, чи погано.

Але знаю одне –свою доньку я з першого дня буду закутувати у рожеві ковдри. Завжди буду казати їй. Ти ж дііііівчина. То не гайсай по двору.

Ти дівчина.І на тобі барбі!