Продовження: "Бунт буйних майбутніх рас (Частина III)

Україна, як штани

Початок: "Бунт буйних майбутніх рас (Частина I)

Початок: "Бунт буйних майбутніх рас (Частина II)

Там доля звела Євгена із Богумілою Савицькою, яка працювала у чеському посольстві. Богуміла стала його другою дружиною, згодом народився син Богдан. Друга світова війна зруйнувала сім'ю. Богуміла все частіше перебуває в Празі у родичів, беручи із собою сина. А Маланюк крутиться, як білка у колесі, перебиваючись випадковими підзаробітками: вчителює у Варшавській православній семінарії, перекладає тексти до кіно-хронік. Поет часто живе надголодь.

Коли радянські війська ступили на польські землі, Маланюк мусить податися вже в другу еміграцію, рятуючись від пильного ока енкаведистів, які на той час уже замордували його найкращого друга Юрія Липу. Знову табори для переміщених осіб, бараки, випадкові заробітки. Розлучення з Богумілою. Робота ліфтером, викладачем математики в німецькому місті Регенсбурзі, у таборі для біженців, що перебував в американській зоні окупації.

Здавалося б, про що має думати людина, маючи таке жахливе життя?.. А він, на відміну від сучасних псевдопатріотів, думав про Україну.

У такий непростий час Маланюк усамітнюється, відсторонюється від активної літературної діяльності.

У 1949 році Євген Филимонович переселяється до США, де живе на околиці Нью-Йорка: важка фізична праця, далі — в проекторне бюро, де поет і працював до виходу на пенсію. У Сполучених Штатах Маланюк багато пише, видає збірки поезій, публіцистику, яка мала у той час великий резонанс.

Помер Є. Маланюк 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку, і похований на кладовищі в Саут-Баунд-Бруці в Нью-Джерсі. До речі, 16 лютого - 45 річниця смерті Генія - вже зовсім скоро. Буду як народний депутат ініціювати вшанування Євгена Маланюка на державному рівні. Не забувайте про Маланюка і Ви, прошу Вас знайти час сходити до церкви і поставити свічку за впокій його нещасної душі. В таких людях, як він - коріння нашої державності. А ще він був чесним. Настільки чесним, що інколи його слова читати страшно. Але це правда, чиста і безкомпромісна. Про Україну:

Лежиш, розпусто, на розпутті,

Не знати — мертва чи жива.

Де ж ті байки про пута куті

Та інші жалісні слова?

Хто ґвалтував тебе? Безсила,

Безвладна, п'яна і німа

Неплідну плоть, убоге тіло

Давала кожному сама.

Мізерія чужих історій

Та сльози п'яних кобзарів —

Всією тучністю просторів

Повія ханів і царів.

Під сонні пестощі султана

Впивала царгородський чар,

Це ж ти — попівна Роксоляна,

Байстрюча мати яничар!

Олег Ляшко,

Народний депутат України,

Лідер Радикальної партії

http://www.liashko.ua                  

http://rpl.kiev.ua