До кінця року ситуація в Україні зміниться (ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ)

Останнім часом відносини між Україною та ЄС відчутно пішли на спад. Про причини та перспективи Анатолій Марциновський розмовляв із доцентом кафедри політології НаУКМА (ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ. 2012. №3. С. 9)

– Відносини між Євросоюзом та Україною останнім часом погіршилися. Що чекає їх надалі?

– У мене залишається сподівання, що вони з часом знову підуть угору. Зараз відносини перебувають у глухому куті, але довго так тривати не може. Маю надію, що майбутнє парафування Угоди про асоціацію стане поштовхом до покращення ситуації. Мені здається, що й серед української еліти є відчуття цього глухого кута. Можливо, пропозиція Президента Віктора Януковича щодо помилування екс-прем’єра Юлії Тимошенко була свідченням того, що там розмірковують над шляхами виходу із ситуації.

– Але водночас чотири роки ув’язнення отримав у лютому Юрій Луценко, справу проти якого в ЄС також вважають політично вмотивованою.

– Звісно, це поганий сигнал. Узагалі, політика Києва досить незграбна. Знову ж – не думаю, що це довго триватиме. Поворот є питанням часу й того, чи здійснить його українське керівництво з власної волі, чи це станеться внаслідок процесів у суспільстві. Припускаю, ще до кінця року ситуація зміниться.

– Комісар ЄС з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле озвучив шість конкретних пріоритетів для України, які вона мала б реалізувати для поновлення розвитку відносин з ЄС. Чи зможе Київ це виконати?

– Названі комісаром пріоритети не є новими – Євросоюз уже давно про них говорить. Думаю, може бути рух щодо деяких із них – наприклад, стосовно конституційної реформи або співробітництва у газовій сфері. Проте якщо не буде вирішено першочергових завдань, насамперед щодо розбудови справді правової держави, то навіть виконання інших вимог навряд чи призведе до поступу у відносинах.

– Євросоюз, зі свого боку, має ще якийсь простір для маневру у відносинах з Україною?

– Зараз діалог між сторонами зведено до періодичного повторення вимог ЄС з одного боку і небажання керівництва України це виконувати – з боку іншого. Не думаю, що Євросоюз винен у такій ситуації. Цей глухий кут – результат політики українського керівництва, недотримання Україною базових європейських цінностей.

– Що думаєте про закиди МЗС України на адресу Голови Представництва ЄС в Україні Жозе Мануела Пінту Тейшейри?

– Мені це видається якоюсь грою на дипломатичному паркеті, бажанням когось залякати. Можливо, посол Тейшейра часом відвертий більше, аніж традиційний дипломат. Але думаю, що причина цієї відвертості якраз і полягає у згаданій мною тупиковій ситуації, нерозумінні українським керівництвом позиції ЄС. Раніше заяви Євросоюзу були дипломатичними. Але, здається, оцю дипломатичну мову та натяки в Києві сприймали як м’якість або ж відсутність серйозних претензій. А тепер не лише Жозе Мануел Пінту Тейшейра, а й Кетрін Ештон та інші представники ЄС і дипломати країн-членів дуже чітко говорять про проблеми України не лише дипломатичною, а й політичною мовою. І в Брюсселі, і в Києві.

http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/eurobulletin/eb_ua_3_2012_uk.pdf