Власник сторінки
главный редактор журналов Деньги и Корреспондент
В журналі Гроші - про невеликий катарсис трапився: закон про Антикорупційний суд ухвалили, втомленого міністра фінансів замінили на нового, дефолтом трохи полякали. Працюємо далі.
Ще до того, як прем'єр відправив подихати свіжим повітрям втомленого міністра фінансів, редакція прийняла рішення опублікувати як інфографіку дані про те, яке місце посідає Україна в сенсі конкурентоспроможності за версією Всесвітнього економічного форуму. Воно в нас 81-ше з 137 можливих. Тобто в середині другої половини. Якщо поглянути на сусідів, то в Польщі – 39-те місце, а у Туреччині – 53-тє, в Молдови – 89-те. Всіма засуджувана за автократію Білорусь до рейтингу ВЕФ не потрапила зовсім. А в усіх інших країн – сусідів України рейтинги значно вищі за наш.
Своє місце в рейтингу конкурентоспроможності бачити потрібно. А краще – повісити величезний плакат на вулиці Грушевського, десь між Кабміном і Радою. Щоб ганебний для європейської країни номер місця в рейтингу колов очі. Ще й тому, що донизу Україну тягнуть саме ті параметри, які цілком залежать від політиків і від держапарату – захист прав власності, судова система, якість монетарної політики тощо. Це бачимо на тій інфографіці.
Місце в рейтингу конкурентоспроможності за версією WEF – не є найоб'єктивніший показник, оскільки формується рейтинг шляхом опитувань. Та тільки приймають інвестори свої рішення саме на основі особистих вражень, хоча цифрами теж цікавляться. Але й із цифрами справи не надто хороші – ВВП впав за дві кризи на десятки відсотків, а відновлюється з темпом менш як 4% на рік. Це – яскравий червоний прапор для інвестора: «На цьому ринку виплисти можна лише за рахунок надзусиль». І його рішення – «пошукаю я краще місце».
Але ж нам потрібно зовсім інше: доступне фінансування для бізнесу, комфортні умови для роботи, відсутність тиску з боку «інвесторів у погонах» (про втручання силовиків і податківців і досі легенди ходять, попри чотири роки реформ). У цьому сенсі відправлення у відставку Олександра Данилюка може багато що змінити на краще. Тому що конкурувати з приватним сектором за гроші банків, продаючи їм надприбуткові держоблігації, великого розуму не треба. А блокування податкової реформи і нарощування частки ВВП, яку вилучають до держбюджету, – це взагалі в посткризовій країні десь за межами добра і зла.
Новий міністр фінансів має колосальний шанс все швидко змінити на краще. Але вкрай мало часу. Вона має величезний кредит довіри, можливість швидко залучити собі на допомогу потужних експертів. Але від неї всі очікують конкретних і швидких дій, які вочевидь не сподобаються надвеликому бізнесу і її колегам із соціального блоку уряду.
Їй потрібні міцні нерви і вміння жорстко вказувати на місце так званим зовнішнім кредиторам. Тому що дилема в уряді нині очевидна: або з тремтінням обслуговувати інтереси зовнішніх кредиторів, або розгорнути пріоритети в бік пересічних платників податків, а також малого та середнього бізнесу. Зараз знову відкрилося вікно можливостей, точніше – віконце. Судячи з розмірів виплат за зовнішнім держборгом 2019–2020 років – реально останнє таке віконце.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.