Погляд на сьогодення

З приводу становища на Україні

Погляд на сьогодення

Досить-таки випадково знайшов у Мережі інформацію про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду Києва Людмили Козятник, яка відбирала права водіїв у активістів в часи Майдану.

На мій погляд, Вища рада правосуддя вчинила невірно. Тобто вірно з позицій суспільства в цілому, але невірно з позицій держави. А оскільки вона, як і все інше в цій державі, слугує саме державі, а не народові, то вчинила вона невірно.

Адже вона (суддя) вчиняла це, виконуючи завдання по захисту держави від народу. А державу тоді уособлював Янукович з оточенням. І от їм-то вона і служила.

І можна не сумніватись, що і Порошенкові з його оточенням, і будь-якому іншому уособленню держави вона буде служити з тим же завзяттям, з яким вона (і всі інші такі, як вона!) служила режиму Януковича.

І справа тут не в цій конкретній особі на посаді судді і навіть не в суддях взагалі. Справа тут у природі самої держави.

Невігласи-мрійники разом із злочинними „реалістами“ спромоглись створити таку ж антинародну державу, як і всі інші держави, ба навіть гіршу (а з кожною новою копією, як відомо, результат все гірший і гірший). А мізків для творення чогось дійсно путнього забракло. От і створили чи не найгіршу державу сучасності, державу, антинародність якої перевищує антинародність всіх держав цивілізованих країн, навіть Росії — там народ хоч має ще куди тікати від її антинародності. А тут тікати нікуди. От і суне народ світ за очі — чи то до Європи, чи то навіть до Росії — там місць „від Москви“ і до Магадану вистачає (звичайно, біда прийде і туди, але ж це буде „колись і потім“, а біда у вигляді зажерливої та дурнуватої київської „хунти“ — вже ось вона).

І суддівська система не становить якогось винятку — всі державні служби цієї держави такі ж антинародні, як і вся держава в цілому.

От антинародна (радянська!) Верховна рада (головний осередок негативної радянської спадщини залишили практично без змін — бачать все, окрім себе!) прийняла антиконституційний (що антинародний — це само собою, інших вона творити просто не може, але ж навіть і антиконституційний по їх же власній Конституції!) „закон“ про „реформування“ системи охорони здоров’я, яким по суті залишає населення без медичної допомоги. І виконавця для цього знайшли відповідного (ніякі спіженки, ніякі сердюки та навіть ніякі квіташвілі цього не спромоглися), якого народ дуже влучно охрестив Смертю! — свого не знайшлося, довелось імпортувати аж з-за океану!

І так по всіх напрямках суспільного „життя“ (в лапках, бо життям це вже називати не можна — населення приречене на вимирання і вже вимирає, причому прирекло воно на це себе само ж воно!).

А засоби масової „інформації“, точніше, масового задурювання! Товчуть воду в ступі: і там погано, і там погано, там проблеми і там проблеми. Та в цій країні з цією державою проблеми і погано скрізь. На телеекрані все ті ж вчорашні, які вже довели країну, як кажуть, до ручки, вкотре запевнюють, що вони можуть робити щось краще. І все це каруселлю крутиться вже третє десятиліття! Та нічого вони не можуть! Тому що справа не стільки в них, хоч і в них теж, а в самій антинародній сутності держави.

Чи можна щось зробити? Можна, але зроблено не буде — не вистачає головного — мізків.

А треба провести рішуче корінне реформування самої держави, самої її сутності. Для цього треба почати з першого і головного кроку — прийняття конституційного закону про колективну власність та відповідно колективне виробництво. А вже потім відповідно реформувати виконавчі структури та перевести все більш-менш велике виробництво на рейки колективного виробництва.

Це єдине, що може врятувати країну і народ (і, до речі, не тільки України — все людство повільно суне до тієї ж прірви, в яку вже падає Україна!)

Вкотре наголошую — колективна власність з колективним виробництвом!

(До речі. Саме людське життя теж твориться „колективом“ — чоловіком і жінкою!)