Необхідно міняти закон про примусове поміщення в психіатричні заклади

З початку квітня 2020 на сайті Громадянськой комісії з прав людини України працює онлайн рубрика юриста з питань психіатричного втручання в життя громадян

У СРСР психіатричні заклади відносилися до відомства КДБ і МВС – силових структур. Сьогодні психіатри продовжують діяти так, немов мають владні повноваження для затримання людей і застосування до них примусових заходів. Проте це є пережитками комуністичного минулого, порушенням Конституції і міжнародних договорів, які визначають чітку процедуру затримання людини.

Без рішення суду психіатри не мають права нікого примусово затримувати, примусово доставляти в психіатричний заклад, утримувати в цьому закладі із застосуванням сили і примусово вводити психотропні і наркотичні речовини. Без рішення суду будь-яке лікування психіатри, медсестри, медбрати і санітари психіатричних закладів мають право робити лише по добровільній усвідомленій згоді людини.

Згідно із законом України «Про національну поліцію» будь-яке затримання і застосування сили можливе тільки працівниками поліції. Інакше це може бути розцінене як напад. Затриманий має бути доставлений в окремий спеціально обладнаний ізолятор тимчасового змісту, а не відразу в психіатричний заклад. Після цього людину необхідно доставити до слідчого судді районного суду, де має бути визначена доцільність і необхідність примусової госпіталізації в психіатричний заклад.

Можуть бути притягнені фахівці для встановлення в суді підстав до примусової госпіталізації такої людини в психіатричний заклад. І йому мають бути забезпечені належні права і юридичний захист.

Але ГКПЛ регулярно отримує скарги від громадян про порушення цієї процедури і незаконне примусове приміщення в психіатричні заклади людей із застосуванням сили з боку психіатрів і санітарів. Так було у випадку з Мариною П. Її чоловіка руками психіатричної допомоги, силою помістила в психіатричну лікарню власна мати. Його там утримували без згоди на лікування і в ізоляції, позбавляючи можливості захистити себе. За сприяння ГКПЛ Марині вдалося впродовж декількох днів звільнити свого чоловіка.

Набагато трагічнішою була примусова госпіталізація для Довгой Марини. Після чергового незаконного і примусового приміщення в Павлівську психіатричну лікарню Києва Марина померла там. В день її загибелі психіатри не дали можливості поліції провести перевірку ситуації, що прямо протилежно закону. Застосовувати силу до людини можуть лише працівники поліції і інших правоохоронних органів.

Закон України «Про психіатричну допомогу» передбачає участь поліції в здійсненні примусових заходів до психічно хворої людини. Але у випадку із загибеллю Довгой Марини примусові заходи робилися санітарами, медсестрами, медбратами і самими психіатрами, що є порушенням закону. В результаті сталася трагедія і йде кримінальне розслідування.

Швидка психіатрична допомога зараз виконує функцію силової структури. Вони можуть проникати в приватне житло, забирати людей з будинку і з вулиці, застосовувати силу, хоча закон такого права їм не дає. І тому «психіатричну швидку» в тому вигляді, як вона є і діє зараз, навряд чи можна вважати медичною допомогою. Такий неконституційний підхід необхідно міняти докорінно.

Існує невідкладна потреба в зміні законодавства. Мають бути внесені поправки, які чітко розмежують повноваження психіатрів, інших працівників психіатричних закладів від повноважень працівників поліції, які зобов'язані бути присутніми під час застосування до людини психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Коли поліція затримує людину з причини «небезпеки спричинення шкоди собі або оточуючим», його перше спілкування з психіатрами має бути в суді. Це виключить примусове введення йому психотропних і наркотичних речовин до розгляду справи в суді. Тобто унеможливить необґрунтоване примусове лікування, яке є не лише порушенням закону і прав людини, але і може завадити об'єктивному розгляду справи про його примусову госпіталізацію.

Психотропні і наркотичні препарати змінюють свідомість людини, і під їх впливом вона може поводитися неадекватно, що виглядає, як психічна хвороба. Не маючи можливості оцінити дійсний стан людини, суддя може приймати невірне рішення. І це створює ґрунт для величезної кількості зловживань, про які в ГКПЛ регулярно поступають заяви і скарги.

У одній з таких історії матір потерпілого разом з родичами виламали ворота в приватному будинку невістки, викликали психіатричну бригаду і насильно відвезли людину в Ігренську психіатричну лікарню Дніпра. Там він пробув шість днів, і тільки за допомогою ГКПЛ дружина змогла його звідти звільнити. Щотижня ми дізнаємося про подібні незаконні примусові госпіталізації в психіатричні лікарні.

Психіатри, а тим більше середній і молодший медичний персонал, не є службовими особами державних органів, і суб'єктами владних повноважень. Тому вони не можуть застосовувати силу і затримувати людей без участі поліції і без рішення суду. Але це не прописано чітко в законодавстві. Не встановлена явно заборона застосування примусових заходів до людей психіатрами, медсестрами, медбратами і санітарами. Це призводить до частих зловживань і неможливості захистити себе людям, що знаходяться в психіатричних закладах.