Президентське полювання за готівкою громадян

Законопроектом 5153 про добровільно-примусове декларування доходів і майна громадян фактично оголошується полювання на готівкові кошти середнього класу та заробітчан!

Президентський проєкт закону  5153  про так зване «добровільне декларування» є набором випадкових абсурдних норм. Він не тільки вводить новий одноразовий податок на активи громадян, але й призводить до фактичної легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, Проєкт не має жодного відношення до правил  BEPS («розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування» - Base erosion and Profit Shifting), як зазначено у пояснювальній записці.

Розглянемо кожен з таких владних абсурдів:

Абсурд перший. Заявлено, що метою Проекту є декларування активів, набутих за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. Але це не мета, а спосіб досягнення. Податкові амністії поширені в країнах, де існує так зване «непряме» оподаткування, тобто різниці між офіційними доходами особи та понесеними нею витратами за визначений період (наприклад – Італія, де…) . Таким чином створюється точка відліку для податкового моніторингу такої різниці у майбутньому. В Україні не існує «непрямого» оподаткування, отже Проект не має жодного сенсу, крім введення нового податку під острахом майбутніх фінансових та кримінальних санкцій.     

Абсурд другий. Згідно з  Проєктом декларуються активи, набуті за рахунок доходів, прихованих від оподаткування.  Однак, за відсутності в Україні «непрямого» оподаткування сам факт «приховування доходів» повинен бути доведений контролюючим органом в межах апеляційної процедури або судом (за правилом презумпції  невинуватості платника). Декларант не може та й не повинен знати чи сталося таке «приховування» чи ні. В інших країнах, які практикують податкову амністію, декларуються активи, набуті з порушенням встановлених норм (наприклад – на підставну особу або з приховуванням кінцевого бенефіціара). Умисне ухилення від оподаткування (коли декларант знає або має такий умисел) зазвичай карається кримінально, а особа підпадає під міжнародні санкції FATF або FATCA. Отже, Проєкт не має жодного сенсу, бо передбачає своєрідну «явку з повинною», правові наслідки якої не зрозумілі, оскільки Проєкт не передбачає дотичних змін до ККУ та КПКУ.   

Абсурд третій. Згідно з Проєктом декларантами можуть бути фізичні особи, які ухилилися від оподаткування (не відобразили свої доходи в податковій декларації). Однак, після запровадження «пласкої» ставки ПДФО в  2003 році (відмови від прогресивної шкали), громадяни були звільнені від обов’язку подавати декларацію при отриманні доходів з декількох джерел. Наразі податкову декларацію зобов’язані подавати лише фізичні особи, які отримали закордонні доходи, або є суб’єктами корупційних дій (подають електронну декларацію). Між іншим, останні не підпадають під дію Проєкту. Отже, Проєкт немає жодного сенсу, оскільки переважна більшість українців наразі  звільнені від обов’язку подання податкової декларації, а тому доведення факту ухилення від оподаткування є попросту неможливим. 

Абсурд четвертий. Згідно з Проєктом декларуванню підлягають будь-які активи, набуті за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. До таких активів Проєкт пропонує включати кошти (грошові активи), рухоме та нерухоме майно, а також права вимоги боргу. Однак, крім готівкових коштів та деякого рухомого майна (наприклад, дорогоцінностей, антикваріату, предметів мистецтва) всі інші активи включаються до відповідних державних реєстрів, тобто є ідентифікованими.

Отже, Проєкт не має жодного сенсу, оскільки передумовою включення активу до держреєстру є належна сплата податків (транспортні засоби, житлова нерухомість, земля, цінні папери тощо), а грошові депозити охороняються банківською таємницею, яка може бути розкрита виключно за рішенням суду. Тобто, процедура «добровільного декларування» має сенс виключно для неідентифікованих активів, а саме готівкових коштів (декларування рухомого майна практично неможливе, оскільки воно перебуває переважно на готівковому ринку та потребує значних адміністративних зусиль).  Нажаль, згідно з новим пунктом «г» підрозділу 9⁴ Розділу ХХ Податкового Кодексу України, об’єктом декларування не можуть бути готівкові кошти. Виникає питання – а що, власне, декларувати?

Абсурд п’ятий. Згідно з Проектом декларуванню підлягають будь-які закордонні активи декларанта. Однак, оподаткування таких закордонних активів (крім коштів, для яких Проєкт пропонує застосувати окрему процедуру депонування в українських банках) грубо порушує норми міжнародних договорів України про звільнення від подвійного оподаткування.

 Таким чином, преЗЕдентським законопроектом 5153 про тотальне добровільно-примусове декларування доходів і майна громадян фактично оголошується полювання на готівкові кошти залишків українського середнього класу та заробітчан!

 При цьому певні особи нахабно демонструють у своїх деклараціях величезні обсяги готівки у схронах, з яких не збираєтеся заплатити ані копійки. Такий підхід – це знущання над гідністю громадян, які важкою працею змогли заощадити свої копійки чи дітям на квартиру, чи на машину, чи на лікування. А влада намагаєтеся зняти з них податки ще раз.

 Слід не забувати про те, що за амністією все одно будуть йти репресії та санкції. І ті 400 тисяч гривень, які пропонується вважати амністованими, не дають змогу людям придбати, наприклад навіть малесеньку однокімнатну квартиру у обласному центрі, не кажучи вже про Київ.

 Тому - громадяни знову будуть вимушені йти на обман держави при купівлі житла, щоб якось завести ці кошти на рахунки забудовників. Чи відмовляться від цієї авантюри і знову покладуть гроші під матрац чи у трилітрову банку...

 Цей абсурдний ЗЕ-проект закону слуги планують на наступному тижні приймати в другому читанні і в цілому!