Свобода або хліб

"Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний." (Степан Бандера)

Декілька слів про те, що зараз відбувається не тільки в Дніпрі, а і по всій країні.

Отже, Дніпро.

Колись, на хвилі відродженого патріотизму, в Дніпрі був обраний головою пан Філатов, який вийшов разом з Вілкулом у другий тур.

Багато з тих, хто проголосував тоді за Філатова, зробили це під гаслами – «аби не Вілкул». Бо ми ж всі патріоти, а ОППО-блоківець Вілкул – ворог та ставленик кремля. Бо наш майбутній мер всім нам пообіцяв, що більше не допустить у Дніпрі реваншу ворожих нам сил.

Але пройшло декілька місяців з моменту його обрання та полум’яних патріотичних гасел, і  новообраний мер вмить забув про свої обіцянки, бо «бізнес є бізнес», і майже нічого «особистого».

І для Дніпра почався період міцних обіймів нашої влади з ворожим ОППО-блоком,  в особі сумнозвісного Вілкула та його братків. Нема сенсу перелічувати всіх тих бізнес-обіймів, хочеться зупинитися на іншому моменті.

А саме -  дніпряни почали бунтувати. Особливо ті, хто обирав мера міста за принципом – «аби не кремлівський гастролер», тобто - Вілкул. Адже дуже важко ми здобували нашу свободу від гніту Росії та її ставлеників.

Звісно, наш мер почав всіх заспокоювати, а заразом і виправдовуватися тим «безперечним» фактом, що в місті багато проблем, і зараз не потрібно «розгойдувати човен», бо їм (керівникам Дніпра) «треба дуже багато працювати на благо нашого міста», а зайвий галас з цього приводу буде лише заважати. 

Причому, додав улюблену фразу – «а вішати вже будемо потім…» (мається на увазі – покарання за ті  злочинні  дії, які вчинили відверті вороги держави, на чолі з оппоблоківцем Вілкулом, до та під час Революції Гідності)

Тобто, наша влада запропонувала нам  якесь  своє міфічне «благо», а саме – хліб, замість свободи.

На жаль, місто з цією «пропозицією»  тимчасово погодилось,  бо  мер має дуже великий дар переконання, тому  і отримував  довіру серед мешканців Дніпра.

Але пройшов певний час,  а міцні зв’язки з «Регіоналами» стали ще міцніші.

І що цікаве, Філатов, таки дуже багато напрацював…  здебільшого, у напрямку остаточного знищення своєї репутації  як патріота міста і країни в цілому.

І може ніхто не став би в черговий раз нагадувати про ті горезвісні стосунки з «регіоналівськими» братками, якби вони не зачіпали розвиток міста – його духовного стану, політичного, та кримінального…  Так, я про віджим власного майна у громади! Але це окрема історія.

Я лише хочу наголосити на тому, що «хліба», тобто – розвитку міста, ми так і не отримали, не зважаючи на те, що пожертвували своєю свободою, свободою від кремлівських холуїв.  І звісно ж, нікого з них так і не «повісили», бо ж свої!

Чомусь згадався Донбас…

Наразі це все.  Лишається тільки додати, що зараз за свободу слова в Дніпрі посилають нах.