Розмаїття спостерігаємо в
усьому: і в обіцянках, і в меседжах кандидатів, і у формах донесення ними
інформації, і навіть у шоу, з якими вже можуть зрівнятися далеко не всі навіть
найрейтинговіші телепроекти провідних каналів. Однак як вплине це на перебіг
виборчої кампанії, і чи вдасться мобілізувати своїх виборців тим, хто сьогодні має
найвищі рейтинги – покаже остання фаза виборчої кампанії, що обіцяє бути
гарячою.
Політична кухня
А вже сьогодні цікаво
спостерігати, як звичні нам уже політики будують свої кампанії за класичним
римським принципом «хліба і видовищ». І якщо традиційно провладні кандидати на
повну використовують тематику своїх соціальних і зовнішньополітичних досягнень,
розповідаючи нам і про безвіз, і про покращення життя, й паралельно монетизуючи
субсидії та роздаючи соціальну допомогу, то опозиціонери вперто намагаються
скотитися до вже звичних для них «протестних» кампаній, коли виборців
мобілізують не навколо якоїсь ідеї, а проти когось як єдиного зла, що загрожує
як процвітанню кожного, так і державності загалом. І мусимо визнати, що опозиційні
політики досягли значних успіхів у майстерності спотворення інформації та розгону
необхідних фейків, які вкидаються в інформаційний простір через соціальні
мережі і підконтрольні медіа та ретранслюються в широкі народні маси.
Вишенька на політичному торті
Вишенькою на цьому виборчому торті
неочікувано для багатьох стало перше місце (за результатами соцопитувань) шоумена
Володимира Зеленського, яке легко пояснити кількістю невдоволених
нинішнім політичним класом. Люди, які втомилися від політичного істеблішменту, сьогодні
готові не брати до уваги ні відсутність управлінського досвіду в кандидата, ні його
прив’язку до певних олігархів, ні навіть наявність цілком успішних проектів у
воюючій Росії – щоб тільки політичне обличчя було новим і незаплямованим, і говорило
мовою, яка їм близька та прийнятна. А там, гадають, можна ризикнути – аж раптом
усе буде «Ок».
І така тактика цілком може виявитися життєздатною, особливо якщо
зважати на кількість медійного крему, яким щедро підмальовують рейтинги новоспеченого
кандидата ключові телеканали країни. Та й найбільш виразна і креативна
інформаційна кампанія Зеленського ведеться мовою, якою нині розмовляє основна
маса громадян. Сленг на бордах, відео на звичайний телефон, та ще й із досить
симпатичним підморгуванням, «правда-матка» в дусі «Кварталу-95» і обіцяний
новий сезон «Слуги народу» – все це додає електоральної ваги «ЗеКоманді». А те,
що лідера «Кварталу» полюбляють і російські федеральні канали – це для
більшості українців так і залишиться фактом малоцікавим, особливо для тих, хто
ці канали не дивиться...
Післясмак
Загалом феномен «хайпу», якій внесено в цю виборчу кампанію з появою
такого нетривіального кандидата, значною мірою можемо пояснити не тільки втомою
людей від усього нашого політичного істеблішменту, а й тими суспільними
змінами, що були породжені Революцією Гідності. Зокрема, до активного
електорату, який зазвичай був представлений людьми пенсійного віку (так звана
соціологами група «55+»), тепер долучилася ще одна цільова аудиторія, готова
докладати зусиль і впевнено робити свій вибір. Це люди у віці 35–44 роки, які
вже встигли навчитися брати на себе відповідальність і згуртовуватися і у
волонтерські рухи, і у добровольчі батальйони, і просто готові більш активно
проявляти свою громадянську позицію. І саме поява цієї групи, яка обирає навіть
інші канали комунікації, віддаючи перевагу не звичному телебаченню, а інтернету
і соціальним мережам, – саме вона і може бути багато в чому визначальною в ході
цієї виборчої кампанії.
А там де є попит – там завжди буде і пропозиція. І тут дуже важливо,
щоб під соусом «близького і свого», якого нам так настирно «впарюють» з екранів
телевізорів, красивих реклам та дутих рейтингів, – нам не підсунули чергову
пустушку в красивій обгортці, присмак якої нам коштуватиме Держави.