Старі методи сучасної угорської пропаганди на Зкарпатті. Частина І

Архівні документи свідчать, що історична доля Закарпаття упродовж 20-30-х років ХХ століття постійно перебувала в полі зору уряду України, але не меншу увагу цій проблемі приділяла Угорщина.

Протягом всього міжвоєнного періоду на території активно Українського Закарпаття і поза його межами діяла угорська іредента (реваншисти), яка прагнула повернути споконвічну українську землю до Угорщини.

Згідно з Сен-Жерменським та Тріанонським мирним договором, Закарпаття було включено до складу Чехословаччини, що явно не влаштовувало угорський уряд і політичні партії країни. Вони будь-якою ціною домагалися включення Закарпаття до складу Угорщини. Ще 5 серпня 1919 р. Угро-руська партія Угорщини прийняла меморандум до Антанти з приводу цього питання. В ньому читаємо: «... Русинський вопрос найліпше так можно би допорядіти... як уже ош тисячу роков руснаки все готові билі ід уграм прістаті, так у сем ділі й тепер ізповнят свою волю» . Меморандум підписали М. Куткафалві-Кутка, І. Продан, В. Балог, Й. Іллеш-Ілляшевич, І. Данилович, С. Дзупан, всього близько сто чоловік. Цей меморандум не вплинув, як і ряд інших, на рішення Паризької конференції, але з цього часу угорські агенти розгорнули активну діяльність в Закарпатті.

У 2012 році посол Угорщини в Україні Міхаль Баєр запевняв, що в Угорщини немає претензій до цілісності України, хоча вона підтримує ідею створення в Закарпатті автономії для угорської громади.

А Товариство угорської культури на Закарпатті пішло ще далі. Ця організація вимагала створення Притисянської адміністративної територіальної одиниці на правах автономії для закарпатських угорців, котрі компактно проживають у прикордонних із Угорщиною районах області.

https://www.pravda.com.ua/news/2012/03/23/6961279/

https://www.radiosvoboda.org/a/25043603.html

Начальник Громадянського Управління Підкарпатської Русі І. Брейха 10 січня 1920 р. повідомляв Громадянське Управління в Мукачеві, що «становище в Берегові прийняло в результаті безупинної угорсько-монархістської агітації такий характер, що різні залякувальні міри стали неможливими». 17 березня 1920 р. газета «Кашшаї Мункаш» («Kassai Munkás») помістила на своїх шпальтах повідомлення про посилення терору в містах Мукачеві та Берегові. Вона констатувала, що політику терору підтримувала Угорська християнсько-соціалістична партія, яка активно діяла, перш за все, в Мукачеві, Берегові та Ужгороді.

Ця партія «симпатизує з регентом Горті і добре усвідомлює, що вона представляє угорську іреденту». Починаючи з 1920 р. угорська агентура починає створювати на території Закарпаття свої організації, підривні терористичні загони, які повинні були дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Чехословаччині загалом. 17 червня 1920 р. начальник поліцейського відділу Громадянського Управління Підкарпатської Русі видав розпорядження, в якому вимагав розслідувати і вжити рішучі заходи проти створення на території Закарпаття пропагандистських угорських центрів. В документі наголошувалося, що «на Словаччині і в Підкарпатській Русі, а саме в Шаришській і Земплинській жупах створюється особливим угорським військовим командуванням, що називається «Командування у Верхній Угорщині», яке мало резиденцією військову частину в Мішкольці і підпорядковане пропагандистському центру в Будапешті, антидержавна військова організація».

Військова частина в Мішкольці (Miskolc, Hatvanötösök útja 2) розташовується і по даний час. У центрі комплектації ЗС Угорщини знаходиться військова частина, яка займається проведенням інформаційних операцій в тому числі і на території Закарпатської області.

Саме в цьому місті Національне самоврядування українців міста Мішкольц у 2018 році намагалось провести фотовиставку про московську-українську війну, яку так і не дали провести угорські спецслужби. Тому виставку довелось проводити в Будапешті.

https://www.radiosvoboda.org/a/29060738.html