Презентація короткометражного кіно від молодого режисера с Тернополя

Презентація короткометражного кіно від молодого режисера с Тернополя

Чи можна знімати кіно, не маючи на банківському рахунку кількох тисяч грошових одиниць? Чи можна знімати кіно з акторами, операторами, сценаристами й режисерами без профільної освіти? Без продюсерів та державної підтримки?

24-річний тернопільський кінорежисер та журналіст Віталій Дерех кожною короткометражкою доводить, що робити кіно у безресурсному вакуумі – можна, навіть не маючи відповідної освіти.
Саме таку думку транслював хлопець на зустрічі з глядачами у Вінниці.

Віталія представили публіці, модератор коротко розповів про його творчість. Перші спроби зроблені у 2007 році (Польща, Варшава, "Куріння вбиває"). З тих пір знято кілька десятків короткометражних фільмів, а один – "Мій мисливець" - отримав премію на фестивалі "Кілька хвилин"-2011 у Хмельницькому.

Присутню публіку, натовчену у залі досить густо, цікавила технологія роботи режисера та принципи, якими він керується під час створення стрічок.

Віталій Дерех розповів, що в нього є правило - один фільм знімається протягом одного дня. Правило це обґрунтовується прагматично: надто складно зібрати в одному місці та в один час акторів, техніку, операторів. Їхня робота не оплачується, тому грішно вимагати у них жертвувати більше одного дня на зйомки.
Основні фінансові витрати – на реквізит, який молодий режисер готує власноручно.

Для прикладу, витрати на фільм "Коли я йтиму по зелених луках" складають 10 дол. У порівнянні з бюджетом переможниці Канн Марини Вроди - 3,5 тис. євро за фільм "Крос" – це мікроскопічна сума.

Юний кінорежисер не випробовував розмовами терпіння присутніх та, після авторської преамбули, розпочав демонстрацію кінострічок: "Сиди тихо" – про небайдужість, "Коробки" – про коробки-людоїди, "Коли я йтиму по зелених луках" – про любов, "Мій мисливець" – про милосердя, "Орігамі" – моторошну короткометражку з елементами мультиплікації та інші.

Експериментальний мультфільм "Алеф", або "Літунець", зацікавив одночасно і примітивом, і оригінальністю. Виявляється, анімацію можна робити з будь-якого мотлоху – і з паперу, і з тканини, і з чаїнок, і зі стружок, з грудок землі і навіть з трави. Той, хто чекав аматорського відео, знятого тремтячими руками оператора-профана, нудного сценарію, невмілих акторів – помилився б.

Віталій Дерех дивує. В кожному з його роликів глядачі відчувають інтригу, кожен ставить запитання. Віталій майструє загадку та мучить нею глядачів; і це майже фізичний біль, коли чекаєш – який же буде кінець? Особливо, очікуючи, чи виросте щось з посадженої в сніг картоплі ("Не оглядайся, коли чекаєш на чудо"). За словами юнака, його творчість "легко сприймають ті, хто багато читає: [вони] легко сприймають метафори, легко вгадують сюжет".

Після перегляду стрічок прозвучало питання, чи не вважає режисер за потрібне, пам`ятаючи про модний нині захист авторських прав, вказувати в титрах творців та виконавців використаних музичних композицій. Дерех, сміючись, визнає, що, на жаль, поки піратствує.
Віталій Дерех не соромиться демонструвати свої фільми, не шукає вигоди, не боїться критики; він достатньо самокритичний. Хлопець розказав історію уривку з фільму "Краєвид", також презентованого нині глядачам. Виявляється, існує лише перша сцена, решта – забраковані. Концепція фільму змінилась кардинально, тому, ймовірно, продовження не буде.

Яке ж майбутнє в цього тернопільського парубка, який сам собі і режисер, і сценарист, і звукорежисер, місцями – й актор?
Він не знає… Проте впевнений, що ігровими повнометражними фільмами займатись не буде, бо "... є багато людей, які отримують великі гроші, щоб знімати розважальне кіно. Вони витрачають ці гроші і роблять це професійно ". Дерех твердить, що його короткометражки – "не засіб для заробляння грошей. Я не знаю, що робитиму в наступну п’ятницю, що вже говорити про роки…".
Короткометражні фільми Віталія Дереха є в Інтернеті, їх зацікавлений глядач знайде легко.