Сто років самотності

Як новий кризовий цикл вплине на Світову економіку та на розвиток США і Росії. До вашої уваги матеріал із монографії "Start-up your enemy"

Сьогоднішній світ дуже схожий на ситуацію, що склалась протягом 1920-30 років. Невизначеність охоплює всі країни. Суспільство потребує змін, які провокують нестабільність. Подібність міжвоєнного періоду до нашого сучасного світу може дати чіткі прогнози на короткострокове майбутнє.

На сьогоднішній день ми можемо споглядати подібність ситуацій. Сила економіки Росії побудована, здебільшого, американськими інвестиціями і технологіями. Сучасне керівництво Росії робить ту ж помилку, як і їх попередники за радянських часів. Замість того, щоб розподіляти казначейські кошти на модернізацію в різних галузях вітчизняної економіки Росії, пан Путін і його політичне оточення хочуть відігравати більш важливу роль в міжнародних справах. Санкції США щодо Росії вже зробили різкий удар по амбіціях Путіна. Але чи достатньо цього, щоб запобігти порушенню міжнародних угод? Або санкції, накладені на Росію, просто змусили владу та бізнес бути більш жадібними до прибутків?

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан назвав свою країну «неліберальною державою», а антисемітська партія «Йоббік» є третьою за величиною в країні. У Словаччині неонацисти нещодавно були обрані до парламенту. У Греції партія «Золотий Світанок» використовує нацистську символіку та очолює значний парламентський блок.

Як показує політичний успіх Трампа, не тільки, так звані розвинені демократичні сили, часто сьогодні "фліртують" з екстремізмом. Марі Ле Пен, як кандидат від «Національного фронту», мала великі шанси бути президентом Франції, опираючись на обіцянки вивести Францію з НАТО і Європейського Союзу. Однак, переможцем президентських виборів у Франції став Емануель Макрон, який останнім часом активно агітував за переформатизацію Європейської спільноти та накладання санкцій на Польщу. Тим самим, він фактично є помірним прихильником протекціоністських заходів.

Сьогодні розвинені країни мають найнижчі відсоткові ставки і деякі з них навіть негативні. ЄС і Японія страждають від процесу дефляції. Почнемо з того, що світова фінансова криза охопила всі країни світу в 2007-08 рр. У відповідь на це розвинені країни почали програму кількісного пом’якшення, щоб прийняти удари та протистояти кризовим явищам. США швидко одужали під керуванням Бернанке та Йеллен в ФРС. Проте всі заходи, які були запущені джентльменами Драгі (Європейський Центральний Банк) та Курода (Банк Японії), не принесли належного ефекту. Є певні результати для аналізу.

Фінансова криза і Велика Рецесія створили найбільш значущі макроекономічні проблеми для Сполучених Штатів за півстоліття, залишаючи безробіття на високому рівні і рівень цільової інфляції нижче необхідних показників, закликаючи до високої політики акомодації грошово-кредитної політики. Низькі відсоткові ставки і більш високі ціни на активи повинні підтримувати домогосподарства, бізнес і інвестиційні витрати через різні канали. Низькі відсоткові ставки не сприяли буму у корпоративних інвестиціях, хоча стандартні моделі прискорення росту дозволяли припустити, що стабільний прилив інвестицій узгоджується зі слабкими показниками темпів зростання.

Низькі відсоткові ставки підтримували економічну активність і поступово привели США до повної зайнятості і 2% інфляції. Поліпшення регулювання і управління ризиками звели до мінімуму розбіжності між макроекономічними цілями, з одного боку, і фінансовою стабільність, з іншого боку. Проте період низьких ставок протягом тривалого часу міг представляти серйозні проблеми для грошово-кредитної політики. Це також може чинити тиск на бізнес-структури деяких фінансових інститутів. На кінець, єдиний спосіб утримати стійкі високі відсоткові ставки необхідно, щоб поліпшити середовище для зростання, шляхом прийняття політики, спрямованої на підвищення продуктивності і потенційного обсягу виробництва протягом тривалого часу.

На початку 2017 року Японія зацікавилась в інвестуванні в Росію. Японія, розвинена країна з дефляцією, почала вкладати гроші в розвиток країни, такої як Росія. Путін і його економічні радники почали використовувати фінансове становище для розгортання зростання в Росії. Російська влада вже оголосила про пошук інвесторів у «РусГідро», електроенергетичну компанію, яка виробляє приблизно 35 гігават електроенергії на рік. Крім того, реалізація високого пріоритетного проекту «Ямал СПГ» потребує комплексних інвестицій. Прилив японських грошей буде корисним, як для Росії, так і для Японії. Керівник Японського Банку Міжнародного Співробітництва вже зробив заяву про інвестування $ 400 млн. в компанію НОВАТЕК, яка керує реалізацією проекту «Ямал СПГ».

Крім того, Японія не єдина країна, яка звернула увагу на Росію. Подібні економічні умови ми спостерігали в ЄС, особливо в Німеччині. Розвинені країни постраждали від дефляції і великої кількості дешевих грошей в економіці. Німецький автовиробник Mercedes-Benz підписав угоду з владою Московської області про будівництво нового автомобільного заводу поблизу села Пєшковське. Конструювати завод збираються почати в наступному році, а робота почнеться вже у поточному. Паралель між цією угодою та угодою між Ford Motors і СРСР 1929 року цілком зрозуміла. Росія перетворилася на привабливе місце, куди можна інвестувати і вливати капітал для відносно високого накопичення прибутків.

Ще одним плюсом в інвестуванні в Росію є той факт, що уряд цієї країни шукає шляхи притоку іноземного капіталу, в той час, як політичні партії і рухи в ЄС та США «будують стіни замість мостів». Протекціонізм розгортає процес деглобалізації, особливо між розвиненими країнами.

Деглобалізація – це процес, який характеризується реінтеграцією між країнами. Інвестиційне та торгово-економічне співробітництво між країнами обростає бар’єрами. Сильні зв’язки перетворюються на тонкі нитки в один момент. Сьогодні ми є свідками цього явища. Деглобалізація є основним фактором невизначеності.

По-перше, Трамп розпочав торгівельну війну з Китаєм. Перешкоджання вільної торгівлі є шкідливим рішенням, перш за все, для середнього класу. Короткостроковий підйом буде перетворений у довгостроковий колапс в усіх сферах економіки. Можливо, ми стикаємося з епохою Ревучих Років перед глибокою і жахливою кризою, як і за часів Великої Депресії. Незабаром після краху ринку в 1929 році американська влада видала Закон про мита Смута-Хоулі, і вже 1930 року Смута-Хоулі почав протекціонізм у світовій торгівлі. Протягом першого року після введення імпорт в США знизився на 40% і мита піднялися приблизно на 20%. Закон Смута-Хоулі загострив кризу і перетворив її у Велику Депресію.

По-друге, Трамп наголошував багато разів про відміну Закона Додда-Франка від 2010 року і ліквідацію Бюро Фінансового Захисту Споживачів. Закон Додда-Франка обмежує спекулятивну торгівлю і обмежує інвестиційні стратегії для банків. Закон розділяє інвестиційний та комерційний банкінг. Зокрема, цей закон подібний до Закону Гласса-Стіголла 1933 року, який контролював фінансовий сектор від утворення інвестиційних «бульбашок». Цей закон був скасований у 1999 році і через 8 років світова економіка зіткнулася з Великою Рецесією. Скасування закону Додда-Франка спричинить «перегрівання» економіки за рахунок зростання спекуляцій і зобов’язань у зв’язку з низькою відсотковою ставкою.

Трампізм є небезпечним явищем для світової економіки в 21-м столітті. Невизначеність 2016 року впевнено перейшла до 2017 року. Основні торгові реформи можуть бути основою для нової кризи або масового спаду у довгостроковій перспективі. Політика пана Трампа робить перший крок до світової дезінтеграції та ізоляціонізму. На цей момент воскресіння Великої Депресії є цілком можливою загрозою для світової спільноти.

Ми являємося очевидцями унікальних економічних умов. Невизначеність охопила всю планету. Інвестиційна діяльність дійсно складна справа в наші дні. Розвинені країни страждають від дефляційних процесів, країни, що розвиваються, стагнують майже 5 років. «Очікуйте неочікуваного» – це було головним гаслом 2016 року для багатьох людей. Від рішення Великобританії покинути Європейський Союз до неоднозначних результатів президентських виборів у США, громадяни багатьох країн висловили бажання змін. Дві соціальні групи є рушійною силою зміни у світі. Перша: цілеспрямовані центральні банки, які витратили трильйони доларів, штовхаючи прибутковість державних облігацій до нуля (і нижче). У той час, як цей безпрецедентний монетарний експеримент допоміг власникам акцій і нерухомості, його регресивна природа зробила мало, щоб задовольнити другу групу; виборці, які стали фактично безправними під тиском глобалізації та автоматизації.

За допомогою інфляційного тиску в США економіка почуватиметься більш-менш стабільною у 2019 році. Ми зараз знаходимося у повільному, але циклічному зростанні, де відсоткові ставки повинні зростати з плином часу, а не у «віковому застої», де ставки можуть залишатися на низькому рівні тривалий час.

Найкращим підтвердженням відновлення росту є збільшення цін на товарних ринках. Перш за все, нафта вже піднялася приблизно на 54% з серпня 2016 р. Це позитивна підтримка для країн, що розвиваються, та їх національних валют. Для прикладу, російський рубль показав, напевно, найкращий рік за останнє десятиліття. Центральний Банк Росії зафіксував рівень інфляції 5% у поточному році. Попередній показник склав 12,5%. Для країни, економіка якої знаходиться під санкціями, внутрішня сила і стабільність валюти роблять вкладення в російські короткострокові облігації прекрасним варіантом. Держборг Росії привертає увагу інвесторів, але і приватний сектор цікавить тих же інвесторів. Інвестиції в Росію перетворяться в масивні прибутки в короткостроковому майбутньому. Підтвердженням моїх слів є те, що UC Rusal (Російська гірничодобувна компанія) випустила $ 600 млн. облігацій і протягом декількох днів було куплено 80% випуску. 65% були куплені великими інвестиційними фондами і приблизно 1/3 було продано банкам Європи та Азії. Зрозуміло, що ми зараз на порозі нового економічного розвитку в Росії, як і в міжвоєнний період.

Адміністрація Трампа і тарифи на імпорт головного торгового партнеру, може спровокувати величезну хвилю банкрутств у приватному секторі Китаю. Зараз загальна заборгованість приватного сектора дорівнює 160% ВВП і можливий прострочення платежів спровокує величезне падіння економіки Китаю. За даними досліджень Bloomberg, цього року Китай може стикнутися з найбільшим дефолтом у історії. Сума цього дефолту становить близько $ 13трлн. Bloomberg попереджає, посилаючись на дослідження аналітиків фінансового холдингу JPMorgan Chase, що нова фінансова криза може початися в 2020 році. Аналітики Джон Норманд і Федеріко Манікарді нагадують, що під час глобальної кризи 2007-2008 рр. індекс S&P 500 впав на 54% від пікових значень.

На переконання автору цієї статті, зустріч 2021 року буде доволі скромною у всьому світі, тому що пік хвилі банкрутств охопить мільярди людей вже осінню 2020 року.