Хмільна діяльність пані Емілії

Окремі лідери національних меншин думають лише про те, як збагатитись, використовуючи при цьому не зовсім легальні схеми

Протягом останнього часу керівник Федерації польських організацій України Емілія Хмельова потрапляє у ряд скандальних ситуацій. Наприкінці 2019 року набули розголосу, завдяки журналістському розслідуванню ІА «Вголос», феєричні фокуси Емілії Хмельової навколо отримання мешканцями регіону без польського коріння за фінансову винагороду документів, необхідних для отримання «карти поляка». Крім того, особи, з якими «співпрацювала» пані Емілія з цього питання, виявилися причетними до погроз керівнику відділу «Карти поляка» генерального консульства Республіки Польща у м. Львові Ірені Нагурській від імені журналіста ІА «Вголос» Романа Гурського.

Співпадіння чи ні, проте у жовтні 2019 року, під час святкування 20-річчя Товариства польської культури імені Тадеуша Костюшка у м. Луцьку, Е. Хмельова вихвалялася на камеру, що вона особисто доклала неабияких зусиль щоб з 2008 року почали видавати «карту поляка». Потрібно було наприкінці інтерв’ю ще зазначити, щоб люди зверталися до пані Емілії, адже «карту поляка» можна отримати навіть не маючи польського коріння. Були б гроші та бажання втекти із Батьківщини на заробітки.

Крім «карти поляка». Емілія Хмельова координує будівництво «Польського дому» у м. Львові. Пройшло аж цілих 5 років, щоб польська сторона зрозуміла, що допоки це питання курує зазначена особа, доти не буде завершення цієї епопеї. Е.Хмельова зуміла за такий тривалий період та, зважаючи на значну суму витрачених коштів, проконтролювати спорудження лише коробки будівлі. Польським державним структурам, що спонсорують будівництво «Польського дому», доречним було б здійснити фінансовий аудит витрачених коштів для встановлення їх можливого привласнення Е.Хмельовою, як це було при проходженні співбесід на «карту поляка».

Підсумовуючи усе сказане, виникає запитання: «Чи можуть представники національних меншин надіятись на те, що їхні права дотримуватимуться у повній мірі,  коли їхні окремі лідери, які у першу чергу мали б боротись за збереження та вшанування своїх традицій та історії, думають лише про те, як збагатитись, використовуючи при цьому не зовсім легальні схеми?»