Ложные убеждения про безопасность
В 2020 году Украина заняла 20 место среди самых преступных стран мира. По статистике за 2019 год в Украине совершенно более 460 тысяч преступлений.
Более 230 тысяч краж, в том числе и квартирных, более 13 тысяч грабежей, более 2 тысяч случаев нанесения тяжких телесных повреждений, в результате которых более 600 человек погибли. Каждый день совершаются случаи грабежа, насилия, нападения. Это не только потеря материальных ценностей, это еще и колоссальный психологический стресс, потеря здоровья, телесные повреждения, а иногда и смерть.
Естественно, есть правоохранительные органы, которые созданы для того, чтобы защищать граждан в таких случаях, но, к сожалению, они не в состоянии справиться с таким количеством преступлений, которые совершаются ежеминутно. Ведь каждый месяц в 102 поступает более 100 тыс. звонков. Банально — не хватит существующего количества патрулей, чтобы приехать вовремя. Сюда же учтем и то, что большинство преступлений остаются в статусе висяков. Зная это, преступник чувствует свою безнаказанность, нет так называемой «мгновенной расплаты».
Второй причиной является общий экономический кризис, толкающий людей на преступления. Однако, третьим не менее важным фактором является менталитет украинцев, надежда «что со мной ничего не случится».
Конечно, такой менталитет тянется еще с Советского союза, где было недоверие и страх. И со времен 90-х, когда было недоверие к охране и любым людям в форме — они чаще несли опасность в виде нападения или рэкета, а не охрану и безопасность.
Неправдивых убеждений довольно много. Одни касаются уверенности, что ни меня не моих близких никакое преступление не коснется. Другие мер, к которым люди прибегают в надежде на то, что они защитят их самих или их имущество. Третьи касаются охранных компаний. К первым, например относятся убеждения, что хорошую охрану может обеспечить собака, что квартиру не ограбят, если за ней смотрят соседи или что от взлома защищает тамбур. Ко вторым: что услуги охраны очень дорогие и не по карману обычным людям. А охрана нужна только политикам и олигархам.
Очень частый ответ, который я слышу это «у меня нечего красть, крадут только у богатых». И это основная ошибка. На каждый товар есть свой покупатель и так же, на каждый сегмент населения найдется свой преступник. Средний чек потерь от одной квартирной кражи составляет в среднем 100 000 гривен (даже если хозяева до ограбления были уверены, что «выносить нечего»). Стоит понимать, что даже если у вас нет дома больших сумм наличными не думайте, что вору в случае чего не будет что украсть: бытовая техника, одежда, документы, ноутбук — все это может быть наживой для злоумышленника. Бывали случаи, когда вскрывали квартиру и опустошали холодильник. Звучит дико, но это факт.
Профилактика безопасности
Только после того, как вы столкнулись с ограблением/нападением лицом к лицу, либо кто-то из ваших близких, знакомых, друзей, включается страх и понимание того, что нужно что-то делать. Стратегия «пока мне не прилетело, я ничего не делаю» — несет за собой печальные последствия.
60% клиентов «Шериф» — это люди, которые однажды уже столкнулись с неприятной для них ситуацией (ограблением/нападением), только в таком случае этот стереотип разрушился, и они стали ценить свою безопасность. Потому что люди часто не думают о последствиях, пока это не коснулось лично их. Полагаются либо на авось, как-нибудь справлюсь, либо, в ситуациях, где опасность очевидна, для подстраховки, просят помочь кого-то из друзей, брата, свата и тд.
Стоит задуматься о личной безопасности самостоятельно. Необходимо застраховать себя и членов вашей семьи от всевозможных проблем и их последствий.
В обществе все еще непривычно звучит термин «профилактика безопасности». Это европейский подход к охране своего имущества и своей семьи, когда человек не ждет что станет жертвой преступления, а идет на опережение: проводит необходимые технические укрепления, придерживается информационной гигиены и заказывает охрану. И мы работаем над тем, чтобы максимально доносить украинцам важность этих профилактических мер.
К сожалению, когда человек все же задумывается о безопасности, часто эти меры не имеют практического эффекта. Например, собака. Собака может наделать шума, однако кто придет на ее зов, соседи? А что, если их нет дома? Или вдруг они привыкли к собачьему лаю и не подумают о том, что в этот раз его причиной стали грабители? К тому же важно понимать, что опытного злоумышленника не остановит четвероногий друг — один удар тяжелым предметом и сторожа не станет.
То же касается длительных отъездов из дома. Вы можете просить, чтобы за вашими цветами приглядели соседи или время от времени включать свет и телевизор, как будто дома кто-то есть. Но это поможет лишь если вашу квартиру грабитель выбрал наугад. Большинство же нападений происходят после тщательной подготовки и наблюдений — в таком случае такие меры ваше имущество не защитят.
Стоит всегда помнить, что люди, которые идут на преступление, делают это сознательно и чаще всего подготовлены (вооружены). Редко кто реально задумывается наперед о сохранности своего имущества, полагая что все ценности, которые лежат дома находятся в безопасности, потому что стоит классная бронированная дверь и мой дом — моя крепость. Скажу так — грабитель так не думает. И если он выбрал ваш дом, как объект грабежа, его ничего не остановит. Даже с самыми дорогими дверями и замками он легко проникнет вовнутрь и возьмет то, за чем пришел.
Конечно, важно заботиться о техническом укреплении (двери, замки, роллеты, решетки) — чем сложнее будет попасть в вашу квартиру, тем выше шанс, что на место успеет прибыть полиция или группа быстрого реагирования. Однако, такие меры только задерживают преступника. Если у него есть время (10 минут или несколько часов) на то, чтобы спокойно ковырять ваши дорогие двери и сложные замки, то какой в таких мерах смысл? Технические укрепления работают только в случае, если задерживают злоумышленника и за это время успевает приезжать охрана — а для этого нужна охранная сигнализация.
И пусть пока установка охранной сигнализации все еще нечастая мера, понемногу население начинает перенимать европейский тип мышления и задумывается об охране. Возможно, одна из причин этому — карантин и коронавирус, когда чувство страха и потребность собственной безопасности стали ощущаться особенно остро.
Со своей стороны, мы хотим изменить тенденцию обращений за мерами безопасности по факту случившихся бед. Работаем над тем, чтобы люди играли на опережение. И тогда жизнь без тревог будет доступна всем.
Хибні переконання про безпеку
Україна продовжує посідати високі місця у рейтингах найбільш злочинних країн світу. За статистикою за 2019 рік в Україні було здійснено понад 460 тис. злочинів, більше 230 тис. крадіжок, у тому числі квартирних, більше 13 тис. грабежів, більше 2 тис. нанесення важких тілесних ушкоджень, в результаті яких більше 600 людей загинули. Щодня трапляються випадки грабежу, насилля чи нападу. Це не лише втрата матеріальних цінностей, це ще й колосальний психологічний стрес, втрата здоров’я, тілесні ушкодження, а іноді й смерть.
Зрозуміло, що є правоохоронні органи, створені для того, аби захищати громадян у таких випадках. Але, на жаль, вони не можуть справлятися з тією кількістю злочинів, які відбуваються щохвилини. Банально — не вистачає існуючої кількості патрулів, аби приїхати вчасно. Сюди ж врахуємо і те, що більшість злочинів лишаються у статусі «висяків». Знаючи це, злочинець відчуває свою безкарність, немає так званої «митєєвої розсплати».
Другою причиною є загальна економічна криза, яка штовхає людей на злочини. Проте, третім і не менш важливим фактором є менталітет українців, надія «що зі мною нічого не станеться».
Звісно, такий менталітет тягнеться ще з Радянського союзу, де були недовіра і страх. І з часів 90-х, коли з’явилася недовіра до охорони і будь-яких людей у формі — вони частіше становили небезпеку у вигляді нападу або рекету, а не надавали охорону ти безпеку.
Неправдивих переконань доволі багато. Одні стосуються впевненості, що ані мене ані моїх близьких жоден злочин не торкнеться. Другі заходів, до яких люди вдаються в надії на те, що вони зможуть захистити їх самих або їхнє майно. Треті стосуються охоронних компаній. До других можна віднести переконання, що хорошу охорону може забезпечити собака, що квартиру не пограбують, якщо за нею приглядають сусіди або що від зламу захищає тамбур. До третіх: що послуги охорони дуже дорогі і не доступні звичайним людям, а охорона потрібна лише політикам та олігархам.
Відповідь, яку я часто чую — «у мене немає чого красти, крадуть лише у багатих». І це основна помилка. На кожен товар є свій купець і так само, на кожен сегмент населення знайдеться свій злочинець. Середній чек втрати від одного квартирного пограбування складає в середньому 100 000 гривень (навіть якщо господарі до крадіжки були переконані, що «виносити нічого»). Варто розуміти, що навіть якщо у вас є немає вдома великих сум готівкою, не думайте, що крадію не буде що вкрасти: побутова техніка, одяг, документи, ноутбук — усе це може бути наживою для зловмисника. Бували випадки, коли квартиру обнесли і вкрали продукти з холодильника. Звучить дико, але це факт.
Профілактика безпеки
Лише після того, як ви зіштовхнулися з пограбуванням/нападом особисто, чи хтось з ваших близьких, знайомих чи друзів, вмикається страх і розуміння того, що треба щось робити. Стратегія «поки мені не прилетіло, я нічого не роблю» несе за собою сумні наслідки.
60% клієнтів «Шериф» — це люди, які одного разу вже зіштовхнулися з неприємною для них ситуацією (пограбуванням/нападом), лише після цього стереотип впевненості зруйнувався і вони стали цінувати свою безпеку. Бо люди зазвичай не думають про наслідки, поки це не стосується їх особисто. Покладаються або на те, що якось впораються, або, у ситуаціях де небезпека очевидна, для страхування просять допомогти когось із друзів, брата, свата і т.п.
Варто задуматися про особисту безпеку самостійно. Треба застрахувати себе і членів родини від можливих проблем та їхніх наслідків.
У суспільстві досі незвично звучить термін «профілактика безпеки». Це європейський підхід до охорони свого майна і своєї сім’ї, коли люди не чекає, поки стане жертвою злочину, а йде на випередження: проводить необхідні технічні укріплення, дотримується інформаційної гігієни і замовляє охорону. І ми працюємо над тим, аби максимально доносити українцям важливість таких профілактичних заходів.
На жаль, коли люди все ж задумується про безпеку, часто ці заходи не мають практичного ефекту. Наприклад, собака. Собака може наробити галасу, однак хто прийде на нього, сусіди? А якщо їх немає вдома? Або раптом вони звикли до собачого гавкоту і не подумають про те, що цього разу його спричинили грабіжники? До того ж важливо розуміти, що досвідченого зловмисника не зупинить чотириногий друг — один удар важким предметом і сторожа не стане.
Те саме стосується довготривалих від’їздів з дому. Ви можете просити, щоб за вашими квітами приглянули сусіди і час від часу вмикали світло і телевізор, наче вдома хтось є. Але це допоможе лише якщо вашу квартиру грабіжник вибрав навмання. Більшість же нападів здійснюється після довготривалої підготовки і спостережень — від цього такі заходи ваше майно не захистять.
Варто завжди пам’ятати, що люди, які йдуть на злочин, роблять це усвідомлено і частіше за все підготовлені (озброєні). Зрідка хтось наперед задумується про безпеку власного майна. Думаючи, що усі цінності, які лежать вдома, знаходяться у безпеці, адже стоять класні броньовані двері і мій будинок — моя фортеця. Скажу так — грабіжник так не думає. І якщо він обрав ваш будинок, як об’єкт грабежу, його нічого не зупинить. Навіть попри найдорожчі двері і замки, він легко увійде всередину і візьме те, за чим прийшов.
Звісно, варто потурбуватися про технічне оснащення (двері, замки, ролети, решітки) — чим складніше буде потрапити у вашу квартиру, тим вищий шанс, що на місце встигне прибути поліція чи група швидкого реагування. Однак, такі заходи лише затримують злочинця. Якщо у нього є час (10 хвилин чи декілька годин) на те, аби спокійно копирсатися у ваших дорогих дверях та складних замках, то який у таких заходах сенс? Технічні укріплення працюють лише у випадку, коли затримують злочинця і за цей час встигає прибути охорона — а для цього потрібна сигналізація.
І нехай поки що установка охоронної сигналізації лишається не дуже поширеним заходом безпеки, по трохи населення починає переймати європейський тип мислення і задумуватися про охорону. Можливо, одна з причин цьому — карантин і коронавірус, коли відчуття страху та потреба у безпеці стали відчуватися особливо гостро.
Зі свого боку, ми хочемо змінити тенденцію звернень за заходами безпеки по факту здійснених негод. Працюємо над тим, аби люди грали на випередження. І тоді життя без тривоги стане доступне усім.
Информация предоставлена в порядке ст.10 Конституции Украины и ст. 6 Закона Украины О национальных меньшинствах в Украине