УГОДА НА МІЛЬЯРД: ВИМУШЕНА – ТАК, АЛЕ ЧИ ВИПРАВДАНА?

За останні кілька днів новина про угоду «Укрзалізниці» з американським виробником тепловозів General Electric стала справді сенсацією

За останні кілька днів новина про угоду «Укрзалізниці» з американським виробником тепловозів General Electric стала справді сенсацією, перевершити яку змогла лише фантастична перемога «Нафтогазу»  над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі. Проте історія з американськими локомотивами на українських рейках при більш детальному аналізі не видається такою вже оптимістичною.

Перш за все варто зазначити, що співпраця з американцями стала вимушеним кроком: Україна сама позбавила себе можливості виробляти власні тепловози. Єдине підприємство цієї галузі – Луганськтепловоз – зараз успішно ріжуть на металобрухт на окупованих територіях українського Донбасу. Проте занепад цього заводу розпочався задовго до перших залпів україно-російської війни, а саме тоді, коли за підсумками приватизації контроль над луганським виробником локомотивів повністю перейшов до рук його російських конкурентів, що відтоді почали планомірно знищувати аналогічне виробництво тепловозів в Україні.

До того ж сама «Укрзалізниця» за всі роки незалежності не надто переймалася станом наявної локомотивної тяги.  У підсумку склалася ситуація, коли в державі нібито присутні майже 4 тисячі локомотивів, проте в робочому стані – лише половина тепловозів та дві третини електровозів, та й вони зараз зношені на 95-99%. За таких умов, навіть збільшені минулого року закупівлі нових вантажних вагонів навряд чи змогли стабілізувати перевезення українськими залізницями. Адже ці вагони просто нічим було б возити!

З іншого боку, отримавши додатковий ресурс у вигляді минулорічного підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниця» була просто зобов’язана зробити хоч якісь покращення у обслуговуванні клієнтів, в першу чергу тих, хто забезпечує левову частку доходів монополіста: металургів, будівельників, аграріїв. Саме цим була викликана і раптова активність залізничників у придбанні вантажних піввагонів, і чергова спроба розширення пропускної здатності під’їзних шляхів до Маріуполя, де розташовані металургійні гіганти та морський порт, і ось тепер – купівля у лізинг американських тепловозів. Однак в останньому випадку у залізничників не було іншого виходу: чимало вантажовідправників стали більш активно використовувати автомобільний та річковий транспорт. А в окремих випадках – навіть самостійно купувати тепловози, подібні до того, що відтепер планують збирати в Україні. Для прикладу, на Прикарпатті місцевий цементний завод вже три роки активно експлуатує американську техніку General Electric, яка виявилася більш потужною, ощадною, надійною...

Проте якими б гарними не були заокеанські локомотиви, проте їх поява у заявленій обмеженій кількості та ще й розтягнута на роки, навряд чи вирішить кардинально застарілу проблему дефіциту локомотивної тяги, яка зараз зношена на 95-99%.  До того ж не варто розраховувати і на те, що часткова локалізація виробництва американських локомотивів в України допоможе поступово розвинути відповідну вітчизняну галузь машинобудування. Між повноцінним виробництвом та складанням імпортних напівкомплектів все ж таки існує величезні різниця. І фактична загибель лідера вітчизняного автопрому – заводу АвтоЗАЗ – внаслідок переходу на «викруткові технології» по збиранню імпортних моделей легковиків – найкраще підтверждження цьому...