Без МФО, но с чиновникамиРеклама

Почему миллионы украинцев могут оказаться без доступа к финансам?

«Барыги», «ростовщики», «аморальный бизнес», «через 2 года люди наедятся микрокредитами, и все это закончится»… Подобные высказывания все чаще появляются в СМИ и на профессиональных форумах из уст различных «агентов влияния» и профильных функционеров. Но справедливы ли подобные оценки?

Попытки создать микрокредитным компаниям (МФО) исключительно негативный имидж и буквально загнать этот финансовый сегмент на «маргинес» вряд ли являются продуктивными: и не только для рыночной экономики, но и для миллионов украинцев, сотрудничающих с микрокредитными компаниями. Попытаемся разобраться, почему так:

-- капиталистическое общество в конечном итоге предполагает расслоение общества на классы. В результате этого, неминуемо формируется класс, по многим параметрам не дотягивающий до среднего. В то время, когда большинство финансовых инструментов сосредоточены на более обеспеченных слоях населения, эти люди в итоге оказываются практически выброшенными из финансовой системы. Для банков такие клиенты вряд ли являются перспективным сегментом. Часто, это имеет достаточно веские основания – такие, как низкий уровень благосостояния представителей данного сегмента, отсутствие имущества, которое можно было бы оставить в качестве залога, негативная кредитная история и т. п. Риски для банков в этой категории заемщиков достаточно высокие. Здесь весьма вероятны клиентские дефолты. Под просроченные и безнадежные кредиты (NPL) нужно формировать дополнительные и весомые резервы. Поэтому, многие банковские учреждения сфокусированы на менее рисковых сегментах, которые с большой долей уверенности принесут доходность. В то же время, значительное количество украинцев, которые в силу различных причин «не дотягивают» до уровня благосостояния среднего класса, в итоге оказываются вытесненными из банковской сферы;

-- как это часто можно услышать -- МФО является для этих людей, по сути, единственным инструментом кредитования. Микрокредитный сектор начал активно развиваться с 2014 года, когда страну постиг экономический кризис. С одной стороны, данный тренд был связан с развитием диджитализации, когда массово появились смартфоны и мобильный интернет. Это дало мощный толчок появлению технологий онлайн-кредитования. С другой стороны, драйвером развития МФО поневоле стал масштабный банковский кризис 2015-2016 гг. Тогда случилось беспрецедентное сокращение количества игроков этого рынка – с 163 до 75 действующих банков. При этом, небанковское кредитование стало для населения своеобразным «компенсатором» в контексте быстрого доступа к финансам – в то время, когда банки приостановили кредитование большинства сегментов, оказавшись в условиях значительной турбулентности. Через несколько лет украинская экономика вышла из крутого пике, позже даже начался небольшой, но стабильный рост ВВП. Средняя зарплата в Украине выросла почти до 11 тысяч гривен. Казалось бы, спрос на микрокредитные продукты должен был бы сократиться. Но статистика микрокредитного рынка показывает обратное: ежегодный рост сектора стабильно демонстрирует 140-150 %. В прошлом году было заключено около 10 миллионов договоров на выдачу онлайн-кредитов – на общую сумму около 40 млрд грн. Здесь можно отметить общую закономерность экономик транзитного (в нашем случае – постсоветского) периода: рыночная и социальная среда в таких странах характеризуется высокой степенью финансовой неопределенности. Это, в свою очередь, порождает постоянно растущий спрос населения на получение кредитных средств -- для покрытия безотлагательных, форс-мажорных потребностей и нужд. Займы онлайн, или «кредиты до зарплаты», выдающиеся в сети за несколько минут на банковскую карту клиента, как никакой другой финансовый продукт, полностью удовлетворяют этот спрос со стороны украинцев, пребывающих за пределами банковского кредитования. С другой стороны, многие заемщики, имеющие просроченный банковский кредит, не могут в случае необходимости получить новый кредит в другом банке – для этого нужно закрыть старый. Но зачастую это невозможно из-за испорченной кредитной истории. Для многих банковских заемщиков возник «порочный круг», который все же, благодаря «творческой деструкции», состоящей в активном применении МФО Fintech-технологий, упрощенных протоколов верификации и лишенным бюрократии процедурам, микрокредитному сектору все же удалось разорвать. Недавно в кругах регуляторного истеблишмента прозвучало весьма интересное мнение относительно того, что якобы «люди наиграются» микрозаймами, и через 1-2 года этот рынок может существенно упасть. Это вполне может осуществиться, если народные депутаты и топ-чиновники, не углубляясь в специфику микрокредитования и не проникаясь его социальными функциями, попытаются отрегулировать данный сегмент под копирку с банковским надзором. Если они это сделают, то для многих украинцев в разы уменьшится возможность получения микрокредитов, но это не означает, что исчезнет потребность в срочных финансах. Все же кажется, что вышеупомянутое визионерство относительно МФО либо вовсе оторвано от реальности, либо излучает гипертрофированный оптимизм относительно экономического развития Украины и уровня благосостояния общества в ближайшие годы. При этом, около 4 миллионов наших граждан находятся за пределами банковского кредитования, остро нуждаясь в дополнительных средствах, – не тревожный ли сигнал для власти;

-- специфика рынка (и труднообъяснимое незнание многими «агентами влияния» этих особенностей) сформировала во многом негативный имидж микрокредитных компаний как эдаких «барыг-ростовщиков». Конечно, от первых ларьков до Fintech-компаний весь украинский бизнес прошел немалый и сложный путь – лишь сегодня можно с некоторой осторожностью утверждать, что отечественный рынок стал на цивилизованные рельсы, приближаясь к бизнес-стандартам Европейского Союза и других развитых стран. В этом контексте, микрокредитование вряд ли является бизнесом одного дня. Сегодня в Украине сектор МФО разился в мощную экосистему с клиент-ориентированными стандартами и полностью автоматизированными бизнес-процессами – благодаря глубокой интеграции Fintech-технологий. Чаще всего – это современные компании с проработанными hi-tech-алгоритмами скоринговой оценки заемщика, продвижения финансовых продуктов и, разумеется, сопровождения клиента. Сегодня онлайн-кредитование -- один из наиболее инновационных секторов украинской экономики. Большинство МФО применяют во взаимодействии с заемщиками технологии BigData, искусственного интеллекта, машинного обучения, сложные математические модели для скоринга для качественного управления кредитными рисками. Все это позволяет выдавать кредиты за считанные минуты, в разы повышая включение миллионов украинцев в финансовую систему и экономику страны. В отличие от банков, МФО закрывают текущие потребности клиентов в момент срочной необходимости – тогда как банковские кредиты им недоступны в силу специфики кредитной истории, либо других причин. Все это несколько дальше от того маргинального образа МФО, который так часто любят «рисовать» «эксперты» и иные персоналии с сомнительной компетентностью в финансовой сфере;

-- в микрокредитном секторе, безусловно, существуют определенные проблемы, как со стороны кредитора, так и со стороны заемщика. Нередко имеет место безответственный подход к выдаче («даем кредит без отказа и на что угодно»), а также – не всегда скрупулезное отношение части заемщиков к выполнению кредитных обязательств. В то же время, МФО  практически всегда идут навстречу клиентам, испытывающим проблемы с погашением кредита. Как правило, им предлагаются компромиссные решения в виде дополнительных опций по пролонгации, или реструктуризации микрозаймов.  Более того, большинство контраверсийных нюансов, возникающих на рынке, преодолевается саморегулированием микрокредитного сообщества, установлением цивилизованных стандартов в работе МФО, повышением финансовой грамотности населения и т. п.  Кстати, можно услышать весьма распространенное мнение, будто бы главный мотив деятельности микрокредитных компаний – это загнать заемщика в долги для получения «сверхприбыли». В реалиях же, МФО работают на перспективу – они, как никто другой, заинтересованы в добросовестном исполнении клиентом своих кредитных обязательств и установлении долгосрочного и взаимовыгодного сотрудничества с заемщиком в будущем.  Ведь чтобы компенсировать убытки от одного просроченного займа, нужно привлечь еще несколько качественных кредитов. При этом МФО, в отличие от банков, весьма ограничены в источниках фондирования, – они работают на средства частного капитала,неся при этом повышенные риски. Как мы знаем, сегодня Нацбанк разрабатывает адекватные инструменты для привлечения МФО дополнительных средств с других источников. В то же время, все еще существует искаженное восприятие некоторыми чиновниками и депутатами сущности микрокредитной сферы, которая предоставляет доступ к финансам миллионам украинцев, испытывающих кассовый разрыв в личном бюджете. При этом – помогая им финансово покрыть срочные нужды и непредвиденные потребности. Подобные сомнительные подходы со стороны государственных «стейкхолдеров» чреваты выбором неадекватных правовых инструментов, которые скорее разрушат рынок микрозаймов, нежели будут мотивировать МФО к улучшению качества кредитных инструментов и диверсификации финансовых услуг.

Как и любой другой бизнес, микрокредитные компании имеют своей целью зарабатывание денег. Это нередко вменяется им в вину официальными и неофициальными спикерами, сомнительно компетентными в обсуждаемом предмете. Но можно с тем же успехом можно ругать супермаркеты, аптеки, да и весь капитализм в целом – из-за того, что они «наживаются на людях». Как видим, в мире он зашёл в некоторый тупик, но к счастью, в Украине пока не воцарился социализм.

Без МФО, але з чиновниками

Чому мільйони українців можуть залишитися без доступу до фінансів?

Богдан Титамир, засновник і СЕО групи мікрокредитних компаній "Genesis Finance" (ТМ «Гроші Всім», «Top Credit», "OnCredit")

«Бариги», «лихварі», «аморальний бізнес», «через 2 роки люди наїдяться мікрокредитами, і все це закінчиться»... Подібні висловлювання все частіше з'являються в ЗМІ і на професійних форумах з вуст різних «агентів впливу» і профільних функціонерів. Але чи справедливі подібні оцінки?

Спроби створити мікрокредитним компаніям (МФО) виключно негативний імідж і буквально загнати цей фінансовий сегмент на «маргінес» навряд чи є продуктивними: і не тільки для ринкової економіки, а й для мільйонів українців, які співпрацюють з мікрокредитними компаніями. Спробуємо розібратися, чому так:

-- капіталістичне суспільство в кінцевому підсумку передбачає розшарування суспільства на класи. В результаті цього, неминуче формується клас, який за багатьма параметрами не дотягує до середнього. У той час, коли більшість фінансових інструментів зосереджені на більш забезпечених верствах населення, ці люди в підсумку виявляються практично викинутими з фінансової системи. Для банків такі клієнти навряд чи є перспективним сегментом. Часто, це має досить вагомі підстави -- такі, як низький рівень добробуту представників даного сегмента, відсутність майна, яке можна було б залишити в якості застави, негативна кредитна історія і т. д. Ризики для банків в цій категорії позичальників досить високі. Тут дуже ймовірні клієнтські дефолти. Під прострочені і безнадійні кредити (NPL) потрібно формувати додаткові і вагомі резерви. Тому, багато банківських установ сфокусовані на менш ризикових сегментах, які зі значною ймовірністю принесуть прибутковість. У той же час, значна кількість українців, котрі з різних причин «не дотягують» до рівня добробуту середнього класу, в результаті виявляються витісненими з банківської сфери;

-- як це часто можна почути. -- МФО є для цих людей, по суті, єдиним інструментом кредитування. Мікрокредитний сектор почав активно розвиватися з 2014 року, коли країна зазнала економічної кризи. З одного боку, даний тренд був пов'язаний з розвитком діджиталізації, коли масово з'явилися смартфони і мобільний інтернет. Це дало потужний поштовх появі технологій онлайн-кредитування. З іншого боку, драйвером розвитку МФО мимоволі стала масштабна банківська криза 2015-2016 рр. Тоді сталося безпрецедентне скорочення кількості гравців цього ринку -- з 163 до 75 діючих банків. При цьому, небанківське кредитування стало для населення своєрідним «компенсатором» в контексті швидкого доступу до фінансів -- в той час, коли банки призупинили кредитування більшості сегментів, опинившись в умовах значної турбулентності. Через кілька років українська економіка вийшла з крутого піке, пізніше навіть почалося невелике, але стабільне зростання ВВП. Середня зарплата в Україні зросла майже до 11 тисяч гривень. Здавалося б, попит на мікрокредитні продукти мав би скоротитися. Але статистика мікрокредитного ринку показує зворотне: щорічне зростання сектора стабільно демонструє 140-150%. У минулому році було укладено близько 10 мільйонів договорів на видачу онлайн-кредитів -- на загальну суму до 40 млрд грн. Тут можна відзначити загальну закономірність економік транзитного (в нашому випадку -- пострадянського) періоду: ринкове і соціальне середовище в таких країнах характеризується високим ступенем фінансової невизначеності. Це, своєю чергою, породжує постійне зростання попиту населення на отримання кредитних коштів -- для покриття невідкладних, форс-мажорних потреб. Позики онлайн, або «кредити до зарплати», що видаються в мережі за кілька хвилин на банківську карту клієнта, як ніякий інший фінансовий продукт, повністю задовольняють цей попит з боку українців, які перебувають за межами банківського кредитування. З іншого боку, багато позичальників, які мають прострочений банківський кредит, не можуть в разі потреби отримати новий кредит в іншому банку -- для цього потрібно закрити старий. Але найчастіше це неможливо через зіпсовану кредитну історію. Для багатьох банківських позичальників виникло «замкнене коло», яке все ж, завдяки «творчій деструкції», що полягає в активному застосуванні МФО Fintech-технологій, спрощених протоколів верифікації та позбавлених бюрократії процедур, мікрокредитноому сектору все ж вдалося розірвати. Нещодавно в колах регуляторного істеблішменту прозвучала досить цікава думка: мовляв, «люди награються» мікропозиками, і через 1-2 роки цей ринок може суттєво впасти. Це цілком може здійснитися, якщо народні депутати і топ-чиновники, не заглиблюючись в специфіку мікрокредитування і не переймаючись його соціальними функціями, спробують відрегулювати даний сегмент під копірку з банківським наглядом. Якщо вони це зроблять, то для багатьох українців в рази зменшиться можливість отримання мікрокредитів, але це не означає, що зникне потреба в термінових фінансах. Все ж здається, що вищезгадане візіонерство щодо МФО або зовсім відірване від реальності, або випромінює гіпертрофований оптимізм щодо економічного розвитку України та рівня добробуту суспільства в найближчі роки. При цьому, близько 4 мільйонів наших громадян перебувають за межами банківського кредитування, гостро потребуючи додаткових коштів – чи не тривожний це сигнал для влади;

-- специфіка ринку (і важкопояснюване незнання багатьма «агентами впливу» цих особливостей) сформувала багато в чому негативний імідж мікрокредитних компаній як таких собі «бариг-лихварів». Звичайно, від перших ларьків до Fintech-компаній весь український бізнес пройшов чималий і складний шлях -- лише сьогодні можна з певною обережністю стверджувати, що вітчизняний ринок став на цивілізовані рейки, наближаючись до бізнес-стандартів Європейського Союзу та інших розвинених країн. У цьому контексті, мікрокредитування навряд чи є бізнесом одного дня. Сьогодні в Україні сектор МФО розвинувся в потужну екосистему з клієнт-орієнтованими стандартами і повністю автоматизованими бізнес-процесами -- завдяки глибокій інтеграції Fintech-технологій. Найчастіше -- це сучасні компанії з опрацьованими hi-tech-алгоритмами скорингової оцінки позичальника, просування фінансових продуктів і, ясна річ, супроводу клієнта. Сьогодні онлайн-кредитування -- один з найбільш інноваційних секторів української економіки. Більшість МФО застосовують у взаємодії з позичальниками технології Big Data, штучного інтелекту, машинного навчання, складні математичні моделі для скорингу задля якісного управління кредитними ризиками. Все це дозволяє видавати кредити за лічені хвилини, в рази підвищуючи включення мільйонів українців в фінансову систему і економіку країни. На відміну від банків, МФО закривають поточні потреби клієнтів в момент термінової необхідності -- тоді як банківські кредити їм недоступні в силу специфіки кредитної історії, або інших причин. Все це -- трохи далі від того маргінального образу МФО, який так часто люблять «малювати» «експерти» та інші персоналії з сумнівною компетентністю у фінансовій сфері;

-- в мікрокредитному секторі, безумовно, існують певні проблеми, як з боку кредитора, так і з боку позичальника. Нерідко має місце безвідповідальний підхід до видачі («даємо кредит без відмови і на що завгодно»), а також -- не завжди скрупульозне ставлення частини позичальників до виконання кредитних зобов'язань. У той же час, МФО практично завжди йдуть назустріч клієнтам, які відчувають проблеми з погашенням кредиту. Як правило, їм пропонуються компромісні рішення у вигляді додаткових опцій з пролонгації, або реструктуризації мікропозик. Понад те, більшість контраверсійних нюансів, що виникають на ринку, долається саморегулюванням мікрокредитної спільноти, встановленням цивілізованих стандартів в роботі МФО, підвищенням фінансової грамотності населення і т. д. До речі, можна почути досить поширену думку, нібито головний мотив діяльності мікрокредитних компаній -- це загнати позичальника в борги для отримання «надприбутку». В реаліях же, МФО працюють на перспективу -- вони, як ніхто інший, зацікавлені в сумлінному виконанні клієнтом своїх кредитних зобов'язань і встановленні довгострокового і взаємовигідного співробітництва з позичальником в майбутньому. Адже, щоб компенсувати збитки від однієї простроченої позики, потрібно залучити ще кілька якісних кредитів. При цьому МФО, на відміну від банків, вельми обмежені в джерелах фондування, -- вони працюють на кошти приватного капіталу, несучи при цьому підвищені ризики. Як ми знаємо, сьогодні Нацбанк розробляє адекватні інструменти для залучення МФО додаткових коштів з інших джерел. У той же час, все ще існує викривлене сприйняття деякими чиновниками і депутатами суті мікрокредитної сфери, яка надає доступ до фінансів мільйонам українців, котрі відчувають касовий розрив в особистому бюджеті. При цьому -- допомагаючи їм фінансово покрити термінові потреби і непередбачені потреби. Подібні сумнівні підходи з боку державних «стейкхолдерів» можуть вилитися у вибір неадекватних правових інструментів, які швидше за все зруйнують ринок мікропозик, аніж мотивуватимуть МФО до поліпшення якості кредитних інструментів і диверсифікації фінансових послуг.

Як і будь-який інший бізнес, мікрокредитні компанії мають на меті заробляння грошей. Це нерідко ставиться їм у провину офіційними і неофіційними спікерами, сумнівно компетентними в обговорюваному предметі. Але можна з тим же успіхом лаяти супермаркети, аптеки, та й весь капіталізм в цілому -- через те, що вони «наживаються на людях». Як бачимо, в світі він зайшов в певний глухий кут, але на щастя, в Україні поки не запанував соціалізм.