Раніше мені чомусь здавалося, що усна народна творчість, а особливо пісенна – це минувшина, щось таке, що давно записане, видрукуване, виспіване і зберігається на полицях бібліотек.

Недавно, виступаючи на одному з концертів, я зустрівся з Тернопільським народним аматорським хором імені І. Кобилянського.