В проекте Имя России по-прежнему лидирует Сталин, второй - Николай II

Устаревшая информация. Как и в уКраине,кто-то подсуетился и вывели Николая 2-го на 1-е место...
конечно, странное российское тв - царь великую страну развалил - а они носятся с причитаниями о его убийстве, как будто не было миллионов других убийств в гражданскую войну...

Так одночасно і за вбивцю голосують. Шизофренія косить москалів

Шизофрения - это медицинский термин, не думаю, что россияне более к ней предрасположены, чем другие. А просто голосуют те, у кого время есть, и поэтому так выходит.
Если бы можно было за живых голосовать, тогда понятно, кто бы был лидером в этом опросе.

По-нормальному, надо, конечно, за Екатерину Вторую голосовать

Какое там к чёрту эго,носится со своими свидомыми трупиками как приболевший,тока людей пугает

Нацик,я так понял,что здесь сам с собой базаришь?

со своим альтер-эго :)

Нда.. Поток сознания жосткий. Жаль только я языками не владею =(

Полный флуд в испонении Нац и Та_шо_Ві_говоріт

Националистическое фрик-шоу превращается в потоп бессмысленного флуда.

“БЕСЫ” – роман-предостережение и роман-пророчество, в котором великий писатель и мыслитель указывает на грядущие социальные катастрофы. История подтвердила правоту писателя, и неоднократно.... Кровавая русская революция, деспотические режимы Гитлера и Сталина – страшные и точные подтверждения идеи о том, что ждет общество, в котором ПАРТИЙНАЯ мораль замещает ЧЕЛОВЕЧЕСКУЮ.
Но, взяв эпиграфом к роману евангельский текст, Достоевский предлагает и метафизическую трактовку описываемых событий. Не только и не столько о “неправильном” общественном устройстве идет речь в романе – душе человека грозит разложение и гибель, души в первую очередь должны исцелиться. Ибо ЛЮБЫЕ теории о ПЕРЕУСТРОЙСТВЕ МИРА могут привести к духовной слепоте и безумию, если утрачивается способность различения ДОБРА и ЗЛА.

Але в даному випадку, цього немає, за винятком хіба пояснення, яке стверджує, що "Клим Савур" – це Роман Шухевич, тоді коли всім, хто бодай трішки цікавиться історією УПА, відомо, що під цим псевдонімом діяв його попередник – перший командир УПА Дмитро Клячківський.

Все, на що спромоглися упорядники, це дати певні публіцистичні назви окремим документам: "Перевертні", "Нелюди", "Сколько верёвочке не вится" – явно запозичені з арсеналу радянської агітпропаганди.

Таким чином, оприлюднені ФСБ документи демонструють низький науковий рівень російських фахівців, в даному випадку, в питанні досліджень українського визвольного руху.

В цьому випадку цього не зроблено, а запропонована тема "Діяльність ОУН-УПА" є настільки широкою, що якщо ФСБ вирішить розмістити в Інтернеті всі матеріали на її висвітлення, то це затягнеться не на місяці, а на роки.

І ті, хто їх найбільше потребує для своєї боротьби із "заклятими націоналістами", просто не встигнуть ними скористатися. У великому обсязі розрізнених, епізодичних матеріалів читачеві легко розгубитися і, схоже, саме це й ставиться за мету в даному випадку.

Єдине, що поєднує запропоновані тексти, це традиційно притаманний документам НКВД та комуністичній пропаганді рефрен про "злочинність банд ОУН-УПА". Все інше – факти, події, їх контексти – немає жодного значення. Запам’ятатися повинно лише це.

Оприлюднення будь-яких документів передбачає також подання вступних зауважень, тлумачень та коментарів.

Напевно не випадково. Адже вже поверхневе порівняння набраних текстів та сканованих зображень їх оригіналів засвідчує, що документи опубліковано далеко не у відповідності з вимогами археографії: упущено багато важливих моментів (підкреслення, резолюції).

Очевидно, фахівців з археографії здивує і приписка до публікації "Графика написания передана без изменений",яка, напевно, мала б означати, що при друкові документів збережено їхню стилістику та орфографію.

Розміщення нових архівних документів на веб-сайті є, по суті, їх публікацією, тому вимагає дотримання певних обов’язкових археографічних норм.

В першу чергу, читачам повинні бути зрозумілими критерії відбору поданих документів – найкраще це зробити означивши певну проблему, яку висвітлюватимуть представлені матеріали.

Натяк очевидний – документи адресовано в першу чергу не російській, а закордонній аудиторії. Додатковою спробою підкреслити міжнародне значення "історичного відкриття" стало звернення Харківської міської ради до Держдуми РФ з проханням "посприяти в отриманні розсекречених нещодавно ФСБ матеріалів про ОУН-УПА".

Навіть оминаючи увагою сам факт такого цікавого прецеденту у сфері дипломатії, хочеться відзначити глибоке прагнення депутатів цієї ради розібратися із першоджерелами з історії УПА.

Настільки глибоке, що його не вистачило не лише на те, щоб ознайомитись з документами наявними в українських архівах, а й на те, щоб просто віднайти "розсекречену правду" на сайті МЗС Росії.

Окрім текстів документів на вже згаданій Інтернет сторінці подано також їхні графічні зображення для того, аби бажаючі могли пересвідчитися в їх автентичності. Нажаль, розміри графічних файлів (більше 25 мегабайт) суттєво ускладнюють роботу з ними.

29 травня на офіційному сайті МЗС Росії розміщено першу порцію розсекречених ФСБ документів, трохи менше як через місяць, 24 червня, – другу.

Відразу ж засоби масової інформації зарясніли заголовками на зразок "Документальний залп по ОУН-УПА", які твердили, що даною публікацією врешті буде поставлено крапку в спробах реабілітації українських націоналістів.

Проте, як свідчить аналіз оприлюднених матеріалів, захоплені відгуки були передчасними – документи далеко не виправдали таких очікувань.

Перш ніж перейти до аналізу власне "сенсаційних документів" варто звернути увагу на те, яким чином їх подали суспільству.

Матеріали розміщено не на Інтернет-сторінці ФСБ, з чийого архіву вони і були взяті, а на сайті МЗСу, у рубриці "Архівна служба", яка, до речі, не містить жодної схожої інформації.

Натяк очевидний – документи адресовано в першу чергу не російській, а закордонній аудиторії. Додатковою спробою підкреслити міжнародне значення "історичного відкриття" стало зверненн