- Украина
- Киев
- Мир
- Россия
- Мир о нас
- Наука и здоровье
- Шоу-биз и культура
- Спорт
- Евро-2012
- Странности
- Стиль жизни
Хорошие новости
Госдеп США обратил внимание на то, что власти Украины отдают предпочтения одной религиозной группе
Госдеп США опубликовал на своем сайте специальный отчет
president.gov.ua
В специальном отчете в рамках проекта Госдепартамента США по международной религиозной свободе отмечается, что в Украине прослеживается позитивная тенденция, но с некоторыми проблемами, передает Тиждень.
Так, в обнародованном на официальном сайте Госдепа отчете,
со ссылкой на Украинскую ассоциацию религиозной свободы говорится, что ощутимая
приверженность Президента Виктора Януковича к одной "религиозной группе" вызывает
ухудшение отношений между различными конфессиями.
Кроме того, исследователи обнаружили доказательства содействия местных советов
одной религиозной группе над другими. Например, говорится в отчете, представители
Киевского патриархата жалуются, что УПЦ (МП) давит на власти Киева с целью
запрета УПЦ (КП) проводить поминальные службы на кладбищах.
Проблемы с дискриминацией отдельных религиозных групп проявляются также и в
отказах регистрировать их в разных регионах Украины, говорится также в
сообщении.
Так, приводят пример эксперты, представители мусульманского сообщества Украины
имеют проблемы с регистрацией новых ячеек в Крыму, а представители
греко-католиков заявляют, что власти Киева не хотят им предоставлять землю для
строительства церквей, в то время как УПЦ (МП) имеет ту же проблему во
Львовской и Ивано-Франковской областях.
В отчете говорится, что крымские татары также указывают на дискриминацию со
стороны преимущественно чиновников, которые являются этническими русскими, при
приеме на работу в местные администрации. Кроме того, добавляют специалисты, российские
группы пропагандируют неприязнь к татарам среди других жителей Крыма.
Напомним, что, по данным Wikileaks, 9 января 2009 года в своей депеше в Госдепартамент тогдашний посол США в Украине Уильям Тейлор написал, что украинская православная церковь Московского патриархата считает, что поддержка Виктора Януковича на президентских выборах 2004 года была ошибкой.
Как сообщалось, сегодня, 14 сентября глава Русской православной церкви патриарх Кирилл прибыл в Луганск с двухдневным первосвятительским визитом.
По материалам Тиждень
Материалы по теме:
- WikiLeaks: В Московском патриархате жалеют, что поддерживали Януковича 25 августа 2011, 15:05
- Патриарх Кирилл подхватил в Украине вирус 30 июля 2011, 13:35
- Патриарх Кирилл назвал памятник князю Владимиру памятником "святому Кириллу" 27 июля 2011, 12:47
- В Крым приехала глава Российского императорского дома княгиня Мария Романова 27 мая 2011, 16:50
- В Харькове ВО Свобода провела театрализованную акцию против визита Патриарха Кирилла 7 мая 2011, 19:43
Ознакомьтесь с
Комментариев
(539)Оставляя комментарий, пожалуйста, помните о том, что содержание и тон Вашего сообщения могут задеть чувства реальных людей, непосредственно или косвенно имеющих отношение к данной новости. Проявляйте также уважение и толерантность к своим собеседникам даже в том случае, если Вы не разделяете их мнение. Ваше поведение в условиях свободы высказываний и анонимности, предоставляемых интернетом, меняет не только виртуальный, но и реальный мир.
Осталось 10000 символов
Комментарий:
Отобразить:
лучшие последние первые
комментариев на странице
НА САМОМ ДЕЛЕ ... и это не та "группа", которая устраивает вашингтонский обком!
15.09.2011, 21:12
Нравится (1)
Нравится (1)
Тарас Чупрына Ех, проклятий лен-ліз!!!
Писали би кацапи зараз німецькою та трохи татарською.
Безкоштовно отримали допомоги на 128 міліардів доларів (в цінах 2008р.) а зараз поливають гівном свого спасителя.
І ніхто не збитається казати "дякуємо США" що ми, москалі, залишилися державою і можемо вільно розмовляти своєю бидляцькою мовою.
16.09.2011, 01:45
Писали би кацапи зараз німецькою та трохи татарською.
Безкоштовно отримали допомоги на 128 міліардів доларів (в цінах 2008р.) а зараз поливають гівном свого спасителя.
І ніхто не збитається казати "дякуємо США" що ми, москалі, залишилися державою і можемо вільно розмовляти своєю бидляцькою мовою.
Роберт Раудсон Сатанисты и каннибалы получат разрешения к деятельности на Украине.
Такова воля хозяина - США!
15.09.2011, 20:16
Нравится (3)
Такова воля хозяина - США!
Нравится (3)
Андрей Москвин Янык лишь верный сын Юща, каторый в пчелином улье увидел единую поместную православную церкву.
15.09.2011, 20:15
Нравится (0)
Нравится (0)
Evgen Dvalik Всё кто дружить с Русью святой в глубоком анале,а те кто убежал подольше от неё почему-то чувствует себя явно получше.
15.09.2011, 17:07
Нравится (0)
Нравится (0)
землянин Булькнул? Копеечку получил?
Только на Украине, чем теснее запад обнимает, чем ближе к западуу, тем всё хуже и хуже.
15.09.2011, 17:39
Только на Украине, чем теснее запад обнимает, чем ближе к западуу, тем всё хуже и хуже.
Александр Александров Костантинополь посоветовал московским попам убрать руки от Украины.
Патриархи четырех старейших церквей мира призвали Русскую православную церковь придерживаться своей канонической территории.
В столице Турции Стамбуле патриархи Константинополя, Александрии, Антиохии, Иерусалима, а также предстоятель автокефальной церкви Кипра собрали специальный собор, передает ТСН.
Они подчеркнули необходимость уважать и строго соблюдать географические границы для всех православных церквей.
Этими словами патриархи намекнули на непризнание канонического статуса Украинской православной церкви Московского патриархата в качестве «неотъемлемой части» РПЦ.
Поскольку в Томосе 1924 года - соглашении об учреждении церквей, Константинопольский патриархат констатировал, что никогда законным образом не отказывался от своей юрисдикции над Киевской митрополией.
Что касается всей Московской патриархии и ее канонических границ Константинопольский собор придерживается Томоса 1589 года, согласно которому территория нынешней Украины не входит в состав Московского патриархата.
Конфликт заключается в том, что патриарх Московский Кирилл блокирует многие решения старейших церквей мира.
Собор предстоятелей старейших патриархатов считает, что РПЦ необоснованно видит себя во главе мирового православия.
Через новые решения Собора Московский патриархат может потерять не только влияние, но и будет вынужден размещать свои церкви только на территории России.
Патриархи четырех старейших церквей мира собираются созвать Великий (Всеправославный) Собор - высший религиозно-законодательный орган, который может решить конфликт с РПЦ. Но через систему, по которой принимается такое решение, еще с февраля этого года движение в направлении созыва Собора прекратилось.
Стамбул является престолом Константинопольского патриархата, которому оказывается «первенство чести» среди православных церквей.
15.09.2011, 16:32
Нравится (1)
Патриархи четырех старейших церквей мира призвали Русскую православную церковь придерживаться своей канонической территории.
В столице Турции Стамбуле патриархи Константинополя, Александрии, Антиохии, Иерусалима, а также предстоятель автокефальной церкви Кипра собрали специальный собор, передает ТСН.
Они подчеркнули необходимость уважать и строго соблюдать географические границы для всех православных церквей.
Этими словами патриархи намекнули на непризнание канонического статуса Украинской православной церкви Московского патриархата в качестве «неотъемлемой части» РПЦ.
Поскольку в Томосе 1924 года - соглашении об учреждении церквей, Константинопольский патриархат констатировал, что никогда законным образом не отказывался от своей юрисдикции над Киевской митрополией.
Что касается всей Московской патриархии и ее канонических границ Константинопольский собор придерживается Томоса 1589 года, согласно которому территория нынешней Украины не входит в состав Московского патриархата.
Конфликт заключается в том, что патриарх Московский Кирилл блокирует многие решения старейших церквей мира.
Собор предстоятелей старейших патриархатов считает, что РПЦ необоснованно видит себя во главе мирового православия.
Через новые решения Собора Московский патриархат может потерять не только влияние, но и будет вынужден размещать свои церкви только на территории России.
Патриархи четырех старейших церквей мира собираются созвать Великий (Всеправославный) Собор - высший религиозно-законодательный орган, который может решить конфликт с РПЦ. Но через систему, по которой принимается такое решение, еще с февраля этого года движение в направлении созыва Собора прекратилось.
Стамбул является престолом Константинопольского патриархата, которому оказывается «первенство чести» среди православных церквей.
Нравится (1)
Grifan II И шо самое любопытное оригинал лежит на грекотолическом сайте а на других сайтах про енто нет нечего =))))
15.09.2011, 16:59
Valerian Grabovski Київська митрополія (1686–1770
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Київська Митрополія
Собор Св. Софії
Засновники Апостол Андрій,
св. Володимир Великий
Автокефалія/автономія визнана Складова частина РПЦ
предстоятель Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі(1685рік)
Центр Київ, Україна
Основна юрисдикція Московська держава, Російська імперія
Юрисдикція для діаспори Річ Посполита
Літургічна мова українська
Музична традиція Український наспів
Церковний календар Юліанський
Історія православ'я в Україні
До 1919 року:
Київська митрополія
988 — середина ХІІІ століття
середина ХІІІ століття — 1458
1458 — 1596
1620 — 1685
ПРИМУСОВЕ приєднання до Московського патріархату
1686 — 1770
Українська Православна Церква (1686 – 1770) — Київська митрополія у складі Російської Православної Церкви, з моменту неканонічного перепідпорядкування митрополії від Константинопольського патріархату до Московського, і до повної ліквідації окремішності української церкви.Зміст [сховати]
1 Передісторія
2 Умови приєднання
3 Початки русифікації(моксєлізації)
4 Наступ на українську(руську) церкву
5 Репресії проти архієреїв
6 Ліквідація української церкви
7 Висновки
8 Джерела
Передісторія
Після смерті останнього Митрополита Київського, Галицького та всієї Руси Антонія Винницького (1679), затвердженого Константинопольським патріархом, й до 1685 року місцеблюстителем митрополичого престолу був Лазар Баранович. Він наполегливо відстоював незалежність української церкви, й відмовився прийняти митрополичий титул з рук московського патріарха.
У липні 1685 року відбулись «вибори» нового митрополита Ґедеона Святополк-Четвертинського. На них не були присутні більшість українського православного духовенства на чолі з Лазарем Барановичем. Тоді духовенство ще сподівалось, що вибори будуть визнані неправними, зібрало свій собор, на якому опротестувало вибори митрополита, при цьому отці церкви відзначали, що приналежність Київської митрополії до Константинополя може бути вирішена лише духовенством митрополії в порозумінні з патріархом. Прилучення до московського патріархату зробить шкоду церкві та народові – мовилось у посланні.
У жовтні 1685 року Гедеон поїхав до Москви, й 8 листопада прийняв посвяту та присягнув Московському патріарху. Паралельно з подіями в Україні, Москва наполегливо працювала й в Константинополі. Ще в грудні 1684 року цар послав до Константинопольського патріарха 200 рублів та просив віддати йому Київську митрополію. Тоді патріарх не погодився. Після призначення Гедеона, було направлено нове посольство, яке спочатку звернулись до єрусалимського патріарха Досифея. Але Досифей заявив, що й «навіть за більшу суму» свого благословення на незаконне діло не дасть. Тоді московські посли звернулись до турецької влади. Пообіцявши мир з Туреччиною посли добилися того, що великий визир визвав патріарха й вмовив його передати Київську митрополію Московському патріархату.
У травні 1686 року Константинопольський патріарх Діонісій виписав шість грамот: дві до царів, московському патріарху, київському митрополиту, гетьману та українському народу. В яких зазначалось, що переходячи до московського патріархату за київською митрополією залишаються всі її давні права, київського митрополита мають вільно обирати, на посвячення до Москви йому їхати необов’язково, а на під час богослужінь має спочатку поминатися константинопольський, а потім московський патріархи.
Проте, дуже скоро єпископи Константинопольського патріархату зібрали Собор, на якому засудили неканонічні дії Діонісія та за порушення церковних канонів позбавили його патріаршого престолу.
Умови приєднання
Грамоти царів та Московського патріярха гетьманові Самойловичу та митрополитові Ґедеонові зберігали за Українською Церквою широку автономію.
1. Київська митрополія непідсудна Московському патріярхові;
2. Київського митрополита вільно обирають за старими звичаями, і він залишається доживотно митрополитом;
3. Йому підвладні всі єпископії, ігуменства, манастирі, церкви;
4. Залишається Братська школа і вільне навчання в ній;
5. Залишаються права друкування;
6. Залишаються церковні маєтки, в тому числі й за Дніпром;
7. Київська митрополія вважається вищою, ніж інші;
8. В справах управління єпархіями, що залишилися, під Польщею, митрополит мусить радитися з гетьманом.
На момент переходу Київської митрополії з-під юрисдикції Царгородського патріярха під юрисдикцію Московського до неї належали такі єпархії:
1. Київська (митрополича),
2. Чернігівська (Лазар Баранович),
3. Луцька (Афанасій Шумлянський),
4. Львівська (Иосиф Шумлянський),
5. Перемиська (Інокентій Винницький),
6. Мстиславсько-Могилівська (Білоруська) - необсаджена.
Ці єпархії повинні були залишитись у складі митрополії. Проте, Москва дуже швидко почала порушувати дані нею обіцянки.
Початки "русифікації"(моксєлізації)
В 1686 році митрополит Ґедеон не визнав за архиепископа (цей сан надав Московський патріярх ще в 1667 році) Лазара Барановича. Тоді епископ попросив прийняти Чернігівську єпархію безпосередньо під управління патріарха. Москва на це з радістю погодилась.
Мстиславсько-Могилівська єпархія, після смерти єпископа Феодосія Василевича, управлялась напряму московським патріярхом Йоакимом, а священиків рукополагали то в Смоленську, то у Пскові. Хоча новий патріярх Адріян підтвердив підлеглість цієї єпархії Київському митрополитові, але на початку XVIII ст. цей багатовіковий історичний зв'язок фактично припинився.
Зменшенню авторитету Київського митрополита сприяло й надання Москвою прав ставропігії Києво-Печерському монастиреві (року 1687), Києво-Печерській Лаврі (року 1688), та підпорядкування напряму патріарху інших монастирів по всій Україні. Таким чином ці монастирі виходили з-під влади митрополита, а їх архимандритів ставили безпосередньо у Москві або Петербурзі.
27 січня 1688 року Ґедеону прийшов наказ з Москви не вживати давнього історичного титулу Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси. Новий титул був «Митрополит Київський, Галицький та Малої Росії».
Зважаючи на імперську, антиукраїнську політику, яку проводила РПЦ, поступово від Київської митрополії до уніатської церкви перейшли Перемишльська єпархія (1692), Львівська єпархія (1700) та Львівське братство (1708), яке отримало ставропігію від Папи Римського Климента, та Луцька єпархія (1702 року). З 1728 до 1772 року Білоруська єпархія залишалася єдиною православною єпархією в Польщі, але й в ній правили єпископи, призначені напряму Російським Синодом.
У зв'язку з відходом від Київської митрополії всіх єпархій, внаслідок чого митрополит залишився єдиним єпископом митрополії, було поновлено Переяславську єпархію, як підлеглу Київському митрополитові. 1700 року, за наказом патріярха, до Москви відряджено два кандидати на нову катедру: ігумена Миколо-Пустинського монастиря, Стефана Яворського, та ігумена Михайло-Золотоверхого манастиря, Захарія Корниловича. В Москві Стефана Яворського висвячено на митрополита Рязанського, а Захарія Корниловича — на єпископа Переяславського (року 1701).
Невдовзі московський цар Петро І ліквідує Московське Патріаршество й запроваджує Синод. Цей акт перетворює московську Церкву на урядове знаряддя Російської імперії.
[ред.]
Наступ на українську церкву
Перші митрополити після Гедеона Четвертинського — Варлаам Ясинський (1690-1707) та Йоасаф Кроковський (1708-1718) були обрані на Елекційних Соборах у Києві й лише затверджені та висвячені у Москві.
Але вже на долі Йоасафа Кроковського позначилася страшна та трагічна практика перебування під російський урядом. Коли стало відомо про перехід гетьмана Івана Мазепи до Карла XII, Петро І викликав до Глухова митрополита з єпископами Чернігівським та Переяславським. 1709 року, за наказом Петра І, вони примушені були виголосити анафему гетьману Іванові Мазепі, який багато зробив для української Церкви та її розвитку, побудував сотні церков по всій Україні, а споруджені гетьманом храми є перлинами українського бароко.
Після Полтавської битви митрополит Йосафат був засланий до Твері. 1718 році його заарештовано й вивезено до Петербургу на допит, де він помер.
1710 року - в Київській Митрополії вводиться церковна цензура. З українських церковних книжок вилучаються слова, які здаються московським духівникам єретичними й «не відповідними православ'ю».
1720 року – впроваджується указ, за яким українське друкарство переводиться на московський взірець, і тільки на "вєлікороссійском нарєчіі". Вилучаються церковні книжки українського друку. Друкарні Києво-Печерської лаври заборонено друкувати українську граматику для шкіл. В Російській імперії починає діяти так звана "Єкатиркненська комісія уложення". Київське духовенство склало 75 пунктів, своєї петиції до цієї "Комісії" про відновлення прав і привілеїв, стародавніх звичаїв Київської митрополії. В Синодальній комісії ці прохання відхилили.
Після смерті митрополита Йосафата, митрополича кафедра чотири роки не була обсаджена. Лише 1722 року, на «архієпископа Київського» було призначено Варлаама Ванатовича. Таким чином він отримав сан архієпископа, а не митрополита. В тому ж році Переяславську єпархію було виведено з-під юрисдикції Київської митрополії, отже митрополію було зведено до рівня однієї з російських єпархій. Це позбавлення Української Церкви автономних прав і пониження її до рівня звичайної єпархії було зв'язане з загальною політикою Російської держави проти України: після смерти гетьмана Скоропадського, українцям не було дозволено обирати нового гетьмана, й засновано Малоросійську Колегію.
Репресії проти архієреїв
1727 року, за правління Петра II, було відновлено гетьманство. Варлаам Ванатович почав клопотатися про поновлення титулу митрополита. Крім того, від озвучив протести українського духовенства з приводу порушення прав і привілеїв Української Церкви.
2 серпня 1730 року, архієпископа, разом з кафедральним собором, було викликано до Москви, де їх вс
15.09.2011, 16:19
Нравится (2)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Київська Митрополія
Собор Св. Софії
Засновники Апостол Андрій,
св. Володимир Великий
Автокефалія/автономія визнана Складова частина РПЦ
предстоятель Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі(1685рік)
Центр Київ, Україна
Основна юрисдикція Московська держава, Російська імперія
Юрисдикція для діаспори Річ Посполита
Літургічна мова українська
Музична традиція Український наспів
Церковний календар Юліанський
Історія православ'я в Україні
До 1919 року:
Київська митрополія
988 — середина ХІІІ століття
середина ХІІІ століття — 1458
1458 — 1596
1620 — 1685
ПРИМУСОВЕ приєднання до Московського патріархату
1686 — 1770
Українська Православна Церква (1686 – 1770) — Київська митрополія у складі Російської Православної Церкви, з моменту неканонічного перепідпорядкування митрополії від Константинопольського патріархату до Московського, і до повної ліквідації окремішності української церкви.Зміст [сховати]
1 Передісторія
2 Умови приєднання
3 Початки русифікації(моксєлізації)
4 Наступ на українську(руську) церкву
5 Репресії проти архієреїв
6 Ліквідація української церкви
7 Висновки
8 Джерела
Передісторія
Після смерті останнього Митрополита Київського, Галицького та всієї Руси Антонія Винницького (1679), затвердженого Константинопольським патріархом, й до 1685 року місцеблюстителем митрополичого престолу був Лазар Баранович. Він наполегливо відстоював незалежність української церкви, й відмовився прийняти митрополичий титул з рук московського патріарха.
У липні 1685 року відбулись «вибори» нового митрополита Ґедеона Святополк-Четвертинського. На них не були присутні більшість українського православного духовенства на чолі з Лазарем Барановичем. Тоді духовенство ще сподівалось, що вибори будуть визнані неправними, зібрало свій собор, на якому опротестувало вибори митрополита, при цьому отці церкви відзначали, що приналежність Київської митрополії до Константинополя може бути вирішена лише духовенством митрополії в порозумінні з патріархом. Прилучення до московського патріархату зробить шкоду церкві та народові – мовилось у посланні.
У жовтні 1685 року Гедеон поїхав до Москви, й 8 листопада прийняв посвяту та присягнув Московському патріарху. Паралельно з подіями в Україні, Москва наполегливо працювала й в Константинополі. Ще в грудні 1684 року цар послав до Константинопольського патріарха 200 рублів та просив віддати йому Київську митрополію. Тоді патріарх не погодився. Після призначення Гедеона, було направлено нове посольство, яке спочатку звернулись до єрусалимського патріарха Досифея. Але Досифей заявив, що й «навіть за більшу суму» свого благословення на незаконне діло не дасть. Тоді московські посли звернулись до турецької влади. Пообіцявши мир з Туреччиною посли добилися того, що великий визир визвав патріарха й вмовив його передати Київську митрополію Московському патріархату.
У травні 1686 року Константинопольський патріарх Діонісій виписав шість грамот: дві до царів, московському патріарху, київському митрополиту, гетьману та українському народу. В яких зазначалось, що переходячи до московського патріархату за київською митрополією залишаються всі її давні права, київського митрополита мають вільно обирати, на посвячення до Москви йому їхати необов’язково, а на під час богослужінь має спочатку поминатися константинопольський, а потім московський патріархи.
Проте, дуже скоро єпископи Константинопольського патріархату зібрали Собор, на якому засудили неканонічні дії Діонісія та за порушення церковних канонів позбавили його патріаршого престолу.
Умови приєднання
Грамоти царів та Московського патріярха гетьманові Самойловичу та митрополитові Ґедеонові зберігали за Українською Церквою широку автономію.
1. Київська митрополія непідсудна Московському патріярхові;
2. Київського митрополита вільно обирають за старими звичаями, і він залишається доживотно митрополитом;
3. Йому підвладні всі єпископії, ігуменства, манастирі, церкви;
4. Залишається Братська школа і вільне навчання в ній;
5. Залишаються права друкування;
6. Залишаються церковні маєтки, в тому числі й за Дніпром;
7. Київська митрополія вважається вищою, ніж інші;
8. В справах управління єпархіями, що залишилися, під Польщею, митрополит мусить радитися з гетьманом.
На момент переходу Київської митрополії з-під юрисдикції Царгородського патріярха під юрисдикцію Московського до неї належали такі єпархії:
1. Київська (митрополича),
2. Чернігівська (Лазар Баранович),
3. Луцька (Афанасій Шумлянський),
4. Львівська (Иосиф Шумлянський),
5. Перемиська (Інокентій Винницький),
6. Мстиславсько-Могилівська (Білоруська) - необсаджена.
Ці єпархії повинні були залишитись у складі митрополії. Проте, Москва дуже швидко почала порушувати дані нею обіцянки.
Початки "русифікації"(моксєлізації)
В 1686 році митрополит Ґедеон не визнав за архиепископа (цей сан надав Московський патріярх ще в 1667 році) Лазара Барановича. Тоді епископ попросив прийняти Чернігівську єпархію безпосередньо під управління патріарха. Москва на це з радістю погодилась.
Мстиславсько-Могилівська єпархія, після смерти єпископа Феодосія Василевича, управлялась напряму московським патріярхом Йоакимом, а священиків рукополагали то в Смоленську, то у Пскові. Хоча новий патріярх Адріян підтвердив підлеглість цієї єпархії Київському митрополитові, але на початку XVIII ст. цей багатовіковий історичний зв'язок фактично припинився.
Зменшенню авторитету Київського митрополита сприяло й надання Москвою прав ставропігії Києво-Печерському монастиреві (року 1687), Києво-Печерській Лаврі (року 1688), та підпорядкування напряму патріарху інших монастирів по всій Україні. Таким чином ці монастирі виходили з-під влади митрополита, а їх архимандритів ставили безпосередньо у Москві або Петербурзі.
27 січня 1688 року Ґедеону прийшов наказ з Москви не вживати давнього історичного титулу Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси. Новий титул був «Митрополит Київський, Галицький та Малої Росії».
Зважаючи на імперську, антиукраїнську політику, яку проводила РПЦ, поступово від Київської митрополії до уніатської церкви перейшли Перемишльська єпархія (1692), Львівська єпархія (1700) та Львівське братство (1708), яке отримало ставропігію від Папи Римського Климента, та Луцька єпархія (1702 року). З 1728 до 1772 року Білоруська єпархія залишалася єдиною православною єпархією в Польщі, але й в ній правили єпископи, призначені напряму Російським Синодом.
У зв'язку з відходом від Київської митрополії всіх єпархій, внаслідок чого митрополит залишився єдиним єпископом митрополії, було поновлено Переяславську єпархію, як підлеглу Київському митрополитові. 1700 року, за наказом патріярха, до Москви відряджено два кандидати на нову катедру: ігумена Миколо-Пустинського монастиря, Стефана Яворського, та ігумена Михайло-Золотоверхого манастиря, Захарія Корниловича. В Москві Стефана Яворського висвячено на митрополита Рязанського, а Захарія Корниловича — на єпископа Переяславського (року 1701).
Невдовзі московський цар Петро І ліквідує Московське Патріаршество й запроваджує Синод. Цей акт перетворює московську Церкву на урядове знаряддя Російської імперії.
[ред.]
Наступ на українську церкву
Перші митрополити після Гедеона Четвертинського — Варлаам Ясинський (1690-1707) та Йоасаф Кроковський (1708-1718) були обрані на Елекційних Соборах у Києві й лише затверджені та висвячені у Москві.
Але вже на долі Йоасафа Кроковського позначилася страшна та трагічна практика перебування під російський урядом. Коли стало відомо про перехід гетьмана Івана Мазепи до Карла XII, Петро І викликав до Глухова митрополита з єпископами Чернігівським та Переяславським. 1709 року, за наказом Петра І, вони примушені були виголосити анафему гетьману Іванові Мазепі, який багато зробив для української Церкви та її розвитку, побудував сотні церков по всій Україні, а споруджені гетьманом храми є перлинами українського бароко.
Після Полтавської битви митрополит Йосафат був засланий до Твері. 1718 році його заарештовано й вивезено до Петербургу на допит, де він помер.
1710 року - в Київській Митрополії вводиться церковна цензура. З українських церковних книжок вилучаються слова, які здаються московським духівникам єретичними й «не відповідними православ'ю».
1720 року – впроваджується указ, за яким українське друкарство переводиться на московський взірець, і тільки на "вєлікороссійском нарєчіі". Вилучаються церковні книжки українського друку. Друкарні Києво-Печерської лаври заборонено друкувати українську граматику для шкіл. В Російській імперії починає діяти так звана "Єкатиркненська комісія уложення". Київське духовенство склало 75 пунктів, своєї петиції до цієї "Комісії" про відновлення прав і привілеїв, стародавніх звичаїв Київської митрополії. В Синодальній комісії ці прохання відхилили.
Після смерті митрополита Йосафата, митрополича кафедра чотири роки не була обсаджена. Лише 1722 року, на «архієпископа Київського» було призначено Варлаама Ванатовича. Таким чином він отримав сан архієпископа, а не митрополита. В тому ж році Переяславську єпархію було виведено з-під юрисдикції Київської митрополії, отже митрополію було зведено до рівня однієї з російських єпархій. Це позбавлення Української Церкви автономних прав і пониження її до рівня звичайної єпархії було зв'язане з загальною політикою Російської держави проти України: після смерти гетьмана Скоропадського, українцям не було дозволено обирати нового гетьмана, й засновано Малоросійську Колегію.
Репресії проти архієреїв
1727 року, за правління Петра II, було відновлено гетьманство. Варлаам Ванатович почав клопотатися про поновлення титулу митрополита. Крім того, від озвучив протести українського духовенства з приводу порушення прав і привілеїв Української Церкви.
2 серпня 1730 року, архієпископа, разом з кафедральним собором, було викликано до Москви, де їх вс
Нравится (2)
shel shelest Госдеп США тоже самое говорил президенту Ющенко??? Двойные стандарты запада налицо!!!
15.09.2011, 14:21
Нравится (2)
Нравится (2)
Grifan II Ющ просто выполнял методички госдепа, зачем ему было что то говорить))))))))))
15.09.2011, 17:00
Тарас Чупрына В частном определении комиссии Верховного Совета говорилось также: «Комиссия обращает внимание руководства РПЦ на антиконституционное использование Центральным комитетом КПСС и органами КГБ СССР ряда церковных органов в своих целях путем вербовки и засылки в них агентуры КГБ. Так, по линии Отдела внешних церковных сношений выезжали за рубеж и выполняли задания руководства КГБ агенты, обозначенные кличками «Святослав», «Аламант», «Михайлов», «Топаз», «Нестерович», «Кузнецов», «Огнев», «Есауленко» и другие. Характер исполняемых ими поручений свидетельствует о неотделенности указанного Отдела от государства, о его трансформации в скрытый центр агентуры КГБ среди верующих».
Так все просто "скрытый центр агентуры КГБ среди верующих".
А хто ж тоді Гундяєв???
Бос від КГБ.
Ну тоді зрозуміла реакція Госдепа.
15.09.2011, 13:40
Нравится (0)
Так все просто "скрытый центр агентуры КГБ среди верующих".
А хто ж тоді Гундяєв???
Бос від КГБ.
Ну тоді зрозуміла реакція Госдепа.
Нравится (0)
V H
Один з польських політиків, якому була близькою українська тема,
в приватній розмові за рік до останніх президентських виборів з сумом констатував:
"Мені складно це визнати, але схиляюсь до думки, що український народ
в своїй більшості виявився неготовим до демократичних змін.
15.09.2011, 13:06
Нравится (0)
Один з польських політиків, якому була близькою українська тема,
в приватній розмові за рік до останніх президентських виборів з сумом констатував:
"Мені складно це визнати, але схиляюсь до думки, що український народ
в своїй більшості виявився неготовим до демократичних змін.
Нравится (0)
V H 75 ідіотів сповідуючих принцип, все равно какая власть лишь бы колбаса была,-це справжні хохли . Українці, а це відсотків 25 ,погоди не роблять -барани мають відчутну перевагу...Це не народ -це якась ганьба.
15.09.2011, 13:09
fsdfsf sdfsfsd Исторический процесс. Социальная справедливость в СССР!
ht
tp://w
w
w.youtube.c
o
m/watch?v=TT vWVKS7OhU
15.09.2011, 12:38
Нравится (0)
ht
tp://w
w
w.youtube.c
o
m/watch?v=TT vWVKS7OhU
Нравится (0)
fsdfsf sdfsfsd Исторический процесс. Социальная справедливость в СССР
ht
tp://w
w
w.youtube.c
o
m/watch?v=TTv WVKS7OhU
15.09.2011, 12:36
Нравится (0)
ht
tp://w
w
w.youtube.c
o
m/watch?v=TTv WVKS7OhU
Нравится (0)
Реклама
Реклама
Последние новости раздела
Колесников нахамил пользователям Facebook, обсуждающим поезда Hyundai
Сегодня, 21:02
Крымский парламент вступился за авторов законопроекта о языках
Сегодня, 19:58
Азаров удивлен: Европа верит фото с синяками Тимошенко больше, чем свидетельствам 80 людей
Сегодня, 19:21
Аренда двух вертолетов и самолета для Януковича стоит 8 млн гривен в год
Сегодня, 17:50
Янукович встретился с американским сенатором
Сегодня, 17:39
Последние новости
- Мир: Египет: кандидат Братьев-мусульман вышел во второй тур Сегодня, 21:51
- Футбол: СМИ: Динамо нацелилось на опорного полузащитника Анжи Сегодня, 21:40
- Мир: В Катаре вспыхнул пожар в игровой комнате торгового центра, погибли 13 детей Сегодня, 21:14
- Политика: Колесников нахамил пользователям Facebook, обсуждающим поезда Hyundai Сегодня, 21:02
- Киев: Суд признал Розинскую виновной в инциденте с гаишниками Сегодня, 20:47
Ксенон
