Десятки років і багатомільярдні інвестиції від донорів – за оцінкою ЄБРР, лише у першу п’ятирічку повоєнної відбудови Україна потребуватиме понад 50 млрд доларів додаткових вкладень на рік.
При цьому фокусуватися варто передусім на галузях і підприємствах, які виступають драйверами вітчизняної економіки, зокрема – картонно-паперової промисловості.
У переддень нового року Асоціація українських підприємств целюлозно-паперової сфери "УкрПапір" оприлюднила статистику роботи галузі за січень-листопад, і, на перший погляд, її показники дають привід для стриманого оптимізму.
Так, станом на кінець листопада нинішнього року в Україні зафіксовано збільшення власного випуску паперу та картону на 11,8% порівняно з аналогічним періодом 2022-го, зокрема тарного картону на понад 20%, а також гофроящиків – на 18,9%. І це – при тому, що торік, на тлі широкомасштабного вторгнення й різкого скорочення внутрішнього виробництва,суттєву частку споживання склав імпорт.
Звісно, це – ще навіть не довоєнний рівень, але тенденція досить обнадійлива. І чималий внесок у ці показники зробила одна з найбільших профільних компаній Європи – ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", який за 11 місяців поточного року наростив обсяг товарної продукції на понад 3,3% порівняно з 2022 роком (в тому числі гофроящиків – на 20,5%).
Чому інвестиції у відновлення і модернізацію підприємств, що виробляють санітарно-гігієнічну та пакувальну продукцію з паперу й картону, неможна відкладати на "після перемоги"? І як західні партнери (зокрема, австрійський Pulp Mill Holding GmbH) долучаються до відбудови вітчизняної целюлозно-паперової галузі на тлі військового стану? Розповів Юрій Головченко, голова правління ПрАТ "ККПК".
Як змінилась робота вітчизняної картонно-паперової галузі в цілому і ККПК зокрема після початку повномасштабного вторгнення? Які головні тенденції?
Війна дуже вплинула на економічну ситуацію в цілому і на нашу індустрію, зокрема. У першу чергу, кардинально змінився сам ландшафт ринку – деякі виробництва постраждали від обстрілів, деякі – потрапили під окупацію. Серед них – Рубіжанський картонно-тарний комбінат, Роганська картонна фабрика, "Дунапак Таврія", Зміївська ПФ та інші. У підсумку частина великих гравців припинили роботу, частина змушені були релокувати потужності.
Звісно, все це вдарило по галузі в цілому, оскільки, наприклад, Рубіжанський КТК у довоєнний період виробляв близько третини всієї гофроупаковки в Україні. Загалом, за даними асоціації "УкрПапір", через дії агресора у першому кварталі минулого року виробництво картону й паперу в Україні скоротилось на 45%. Цього року у кількісному вимірі ситуацію з власним виробництвом вдалось вирівняти. При чому суттєвий внесок у галузеве відновлення належить саме нашому комбінату. Але, скажу відверто, це дається непросто.
Адже другий чинник, який суттєво змінює роботу картонно-паперових підприємств, – це логістика. А вона з початку вторгнення суттєво змінилась і здорожчала. В Україні відсутнє виробництво целюлози, а власної заготівлі макулатури недостатньо для того, щоб задовольнити рівень споживання. Відповідно, потреби в сировинних ресурсах покриваються за рахунок імпорту.
Традиційні транспортні ланцюжки зі Скандинавії, Туреччини, Бразилії , які раніше проходили через вітчизняні чорноморські порти, нині не діють. Доводиться залучати портову інфраструктуру інших країн Європи і далі наземним транспортом перевозити сировину в Україну. Усе це – додаткові витрати на логістику. Додайте сюди блокування кордонів польськими і словацькими перевізниками, що спричиняє затримки в постачаннях, і загальна картина вимальовується не така райдужна.
Чому відновлення саме цієї сфери дуже важливе для економіки України? Як картонна промисловість впливає на інші галузі, логістичні ланцюги?
У цьому контексті варто виділити два ключові аспекти. Перший – вплив картонно-паперової індустрії на суміжні галузі. На моє переконання, саме розвиток сегменту гофрокартонів і пакувальної продукції наразі є запорукою сталої роботи багатьох сфер української економіки. Поясню, чому.
Київський картонно-паперовий комбінат виробляє широкий діапазон пакувальних рішень для різних продуктових груп – це молочна промисловість, кондитерські вироби, випічка, алкогольні та безалкогольні напої, фрукти та овочі, фармацевтика, побутова хімія і не тільки. Без тари неможливе транспортування і зберігання товарів, тому від нашої безперебійної роботи залежать і рітейлери, і великі мережі онлайн-торгівлі, і логістичні компанії, і поштові оператори. Зрештою, для підтримки сталих потоків гуманітарної допомоги до різних регіонів України теж необхідне належне пакування.
Звісно, картонно-паперові вироби для цих сегментів можна імпортувати, але "плече" доставки при цьому значно подовжиться, а собівартість товарної продукції – зросте, і це додаткове навантаження зрештою ляже на плечі кінцевих споживачів. Та й про сьогоднішні проблеми з логістикою ми вже згадували.
Другий важливий момент – наше підприємство є бюджето- і містоутворюючим. Команда Київського КПК наразі налічує 2320 працівників, а з урахуванням дочірніх структур загальна чисельність персоналу складає 3,5 тисяч. Серед них –двадцять внутрішньо переміщених осіб, які через війну вимушені були покинути свої оселі й переселитись на Обухівщину. Понад 250 співробітників комбінату зараз боронять Україну.
Група компаній у цей скрутний для країни період намагається максимально підтримати громаду, надаючи робочі місця і конкуренту заробітну плату. Крім того, лише за перші дев’ять місяців цього року ККПК перерахував до бюджетів усіх рівнів понад мільярд гривень і спрямував майже 100 млн грн на гуманітарні проєкти.
Тому, я переконаний, що держава мала б зараз зосередитись на підтримці саме тих галузей і бізнес-одиниць, які наповнюють бюджет, створюють робочі місця і дають поштовх для розвитку інших, суміжних підприємств і сфер економіки.
На жаль, наразі це не так. І через зовнішній тиск( ідеться про необґрунтоване поновлення кримінальної справа кількарічної давнини і спроби блокування активів групи компаній – ред.) сьогодні наш комбінат продовжує працювати й модернізуватись не завдяки, а всупереч.
Чи погоджуєтесь із думкою, що у відновлення і модернізацію вітчизняної картонно-паперової галузі потрібно починати інвестувати не тільки (і не стільки) після перемоги, скільки вже зараз, на тлі війни? Адже у світі розвиток цієї сфери не стоїть на місці, з’являються нові технології, тренди, і потрібно залишатись конкурентоспроможними?
Так, бо західні та азійські конкуренти не сплять. Наш споживчий ринок для них – велика і приваблива ціль. І коли вітчизняний бізнес на тлі війни стикнувся з низкою викликів, багато іноземних виробників скористалися ситуацією у своїх інтересах. Вони демпінгують, розширюють асортимент, ведуть агресивну комерційну політику. Одним словом, шукають варіанти, аби витіснити вітчизняні бренди з українського ринку – ідеться як про лінійку пакувальних матеріалів, так і про санітарно-гігієнічну продукцію.
Тому інвестувати у відновлення та розвиток власного виробництва потрібно вже зараз, незважаючи на несприятливі умови й зовнішні чинники. Війна з агресором – не привід відмовитись від боротьби за клієнтів та ринки.
Скільки часу може знадобитись для того, щоб виробництво картонно-паперової продукції в країні повернулось на довоєнний рівень? Чи готові європейські партнери вкладати капітал у відбудову та модернізацію картонних комбінатів в Україні? І за яких умов?
Що стосується часових рамок – це наразі риторичне питання. Ніхто не знає стану всіх підприємств. Крім того, на можливості відновлення операційних процесів впливає надто багато зовнішніх чинників. На жаль, загрози обстрілів, блекаутів, блокування шляхів, інформаційних атак на українські підприємства – досі актуальні. Тому називати якісь дедлайни в контексті всієї галузі – недоречно.
Якщо говорити конкретно про наш комбінат, на 2024 рік нами запланована модернізація виробництва. Австрійський інвестор Pulp Mill Holding вже вклав у розвиток ККПК понад 360 млн євро. І, попри війну, що триває, та всі негативні зовнішні виклики, про які ми згадували, планує продовжувати інвестиційну програму – восени ми спільно затвердили плани модернізації обладнання на 12 млн євро.
Однак, конкретні терміни прямо залежать від можливостей транспортування. Наведу конкретний приклад з купівлею нового янкі-циліндра (ключовий агрегат, що входить до складу сушильної групи папероробної машини – ред.). Якщо раніше подібне устаткування пливло до нас морем і річкою Дніпро, то зараз перевезти негабаритний вантаж з Європи – нетривіальна задача з точки зору логістики, яку вирішують наші фахівці і партнери.
Звісно, резонно було б сподіватись на певну інституційну підтримку цих процесів з боку української влади. Або, принаймні, на те, щоб держава не створювала додаткових перепон для національних виробників та інвесторів. Але наразі цього немає. Тому покладаємось суто на власні сили.