Исправный двигатель ест масло: в чем причинаСпецпроект

Может ли исправный двигатель есть масло? Может. Собственно, он его и ест. Точнее, подъедает. По чуть-чуть. Небольшой масляный аппетит конструктивно заложен в ДВС, рассказывают эксперты УкрАВТО.

Сколь бы хорошо маслосъемные кольца не делали свою работу, тончайшая масляная пленка остается на стенках цилиндров и сгорает в них. Пары масла попадают в цилиндры также через систему вентиляции картера: еще начиная с 60-ых годов прошлого века ее делают закрытой, то есть не сообщающейся с атмосферой. Картерные газы токсичны, должны возвращаться в двигатель, а находящиеся в них масляные пары (те, что все же ухитряются преодолеть барьер маслоотделителя) – сгорать при работе мотора.

 

 

В идеальных условиях предполагается, что за время межсервисного интервала уровень масла не упадет ниже отметки "минимум" на щупе и доливать ничего не придется. Но, сами понимаете, условия эксплуатации автомобиля далеки от идеальных, и чаще всего "масла в огонь" подливает сам водитель, подчас даже не зная этого.

Именно поэтому производители автомобилей допускают расход масла в объемах, шокирующих неподготовленную публику: в среднем, около литра на 1000 км. Но дело в том, что сюда закладываются не только производственные допуски – абсолютный идеал недостижим даже на самом современном производстве, – но и особенности эксплуатации автомобиля. Так производитель страхует себя от неправомерных претензий нерадивых водителей, "убивающих" мотор и затем предъявляющих претензии по поводу расхода масла официальному сервису той или иной марки.

Однако в реальности случаев столь неуемного масляного аппетита – единицы. Обычно исправный двигатель потребляет намного меньше масла, чем литр на тысячу километров. Сколько именно? Возможно, вы удивитесь, но в пределах нормы считается расход масла, составляющий 0,5% от расхода бензина. Возьмем, к примеру, межсервисный интервал в 15 тыс. км. Если за этот пробег двигатель "выпил" 1200 л бензина, то может позволить себе скушать 6 л масла, или 0,4 л на 1000 км пробега.

 

 

Все равно много? Давайте же разберемся, как эксплуатация автомобиля влияет на расход масла и как можно его уменьшить.

Предусмотреть это можно еще на этапе покупки автомобиля, выбрав вариант с атмосферным мотором. Турбина отличается масляным аппетитом уже хотя бы потому, что лишена привычных сальников – они просто не выдержали бы столь жестких условий работы. Поэтому масло потихоньку уходит через газодинамические уплотнители вала, соединяющего рабочие колеса турбонагнетателя. Если он не оснащен системой охлаждения, то лучше не глушить турбированный мотор сразу после езды, особенно бодрой. При резкой остановке турбины, которая работает на оборотах, многократно превышающих обороты двигателя, она может перегреться, и потери масла через нее резко возрастут. Особенно забывчивым водителям порекомендуем установку турботаймера, задерживающего остановку двигателя на пару минут.

 

 

Сократить расход поможет и правильная обкатка нового мотора: хотя бы на первых 500 – 1000 км пробега лучше избегать длительных толканий в пробках и езды на высоких скоростях – лучше всего обкатывать двигатель, равномерно двигаясь на скорости 90 – 100 км/час на максимально высокой передаче. Кстати, в процессе обкатки расход масла обычно выше. Но не пугайтесь: вскоре шероховатости на кольцах и поверхности цилиндра уменьшаются, и расход приходит в норму.

Очень высокая скорость даже после обкатки негативно влияет на расход. Тут все просто: чем чаще поршни двигаются, тем больше масла тратится на угар! Так что без необходимости лучше чрезмерно не повышать обороты мотора. Как, собственно, и нагрузку на двигатель: буксировка прицепа, перевозка тяжелых грузов и езда по бездорожью также увеличивают потери масла.

К такому же результату приводит очень агрессивное прохождение поворотов, особенно на горных дорогах. При резких перепадах боковой нагрузки коленвал иногда входит в контакт с маслом, как бы "взбивая" его и дополнительно нагружая систему вентиляции картера масляными брызгами.

 

 

Увеличивает масляный аппетит и неоптимальный выбор момента переключения передач на автомобилях с механической коробкой – водитель нередко "перекручивает" двигатель, переключаясь на более высоких оборотах. Поэтому хорошо, если бортовой компьютер выбранной модели умеет подсказывать момент переключения – это позитивно сказывается как на расходе топлива, так и масла.

В то же время повышенный расход масла часто является свидетельством неисправностей, игнорирование которых чревато серьезными (и дорогими!) проблемами. И в таком случае уверенно отличить норму от патологии сможет только квалифицированный механик, вооруженный современным диагностическим оборудованием. Такие обычно "водятся" на официальных сервисных станциях. Причем "приговор" мастеров будет не столь жесток к вашему кошельку, если приехать сразу, а не консультироваться до этого "в гаражах" у народных умельцев.

А о том, как избежать дорогостоящего ремонта, мы расскажем в следующей статье.

Справний двигун п’є оливу: у чому причина?

Чи може справний двигун жерти оливу? Може. Власне, він його і їсть. Точніше, під'їдає. Потроху. Невеликий апетит щодо оливи конструктивно закладений у ДВЗ, розповідають експерти УкрАВТО.

Наскільки б добре оливозйомні кільця не робили свою роботу, найтонша плівка мастила залишається на стінках циліндрів і згорає. Випаровування оливи потрапляють у циліндри також через систему вентиляції картера: ще починаючи з 60-х років минулого сторіччя її роблять закритою, тобто несполученою з атмосферою. Картерні гази токсичні, вони повинні повертатися у двигун, а випаровування оливи, що знаходяться у них (ті, що все ж примудряються подолати бар'єр масловіддільника), – згоряти при роботі мотора.

В ідеальних умовах передбачається, що за час міжсервісного інтервалу рівень моторної оливи не впаде нижче позначки "мінімум" на щупі, тож доливати нічого не доведеться. Але, самі розумієте, умови експлуатації автомобіля віддалені від ідеальних, і частіше за все "олії у вогонь" підливає водій, часом навіть не усвідомлюючи цього.

Саме тому виробники автомобілів припускають витрату оливи в обсягах, що шокують непідготовлену публіку: у середньому, близько літра на 1000 км. Але справа у тому, що сюди закладаються не лише виробничі допустимі відхилення (абсолютний ідеал недосяжний навіть на найсучаснішому виробництві), а й особливості експлуатації автомобіля. Так виробник страхує себе від неправомірних обвинувачень недбайливих водіїв: "вбивають" двигун і потім закидають рекламації з приводу витрати оливи офіційному сервісу тієї чи іншої марки.

Однак у реальності випадків настільки невгамовного апетиту щодо оливи – одиниці. Зазвичай справний двигун споживає набагато менше масла, ніж літр на тисячу кілометрів. Скільки саме? Можливо, ви здивуєтеся, але у межах норми вважається витрата оливи, що становить 0,5% від витрат на бензин. Візьмемо, наприклад, міжсервісний інтервал у 15 тис. км. Якщо за цей пробіг двигун "випив" 1200 л бензину, то може дозволити собі з'їсти 6 л масла, або 0,4 л на 1000 км пробігу.

Все одно багато? Тож розберемося, як експлуатація автомобіля впливає на витрату оливи і як можна її зменшити.

Передбачити це можна ще на етапі купівлі автомобіля, якщо вибрати варіант з атмосферним двигуном. Турбіна відрізняється апетитом щодо оливи вже хоча б тому, що позбавлена звичних сальників – вони просто не витримали б таких жорстких умов роботи. Тому олива потихеньку йде через газодинамічні ущільнювачі валу, що з'єднує робочі колеса турбонагнітача. Якщо він не оснащений системою охолодження, то краще не глушити турбований мотор одразу після їзди, особливо бадьорої. При різкій зупинці турбіни, яка працює на обертах, що багаторазово перевищують оберти двигуна, вона може перегрітися, і втрати оливи через неї різко зростуть. Особливо забудькуватим водіям порадимо встановлення турботаймера, що затримує зупинку двигуна на декілька хвилин.

Скоротити витрати допоможе й безпомилкова обкатка нового мотора: хоча б на перших 500 – 1000 км пробігу краще уникати тривалої штовханини у заторах і їзди на високих швидкостях – найкраще обкатувати двигун, рівномірно рухаючись на швидкості 90 – 100 км/год на максимально високій передачі. До речі, у процесі обкатки витрата оливи зазвичай вища. Але не лякайтеся: незабаром шорсткості на кільцях і поверхні циліндрів зменшаться, і витрата стане нормальною.

Дуже висока швидкість навіть після обкатки негативно впливає на витрату. Тут все просто: чим частіше поршні рухаються, тим більше оливи витрачається на вигар! Тож без необхідності краще надмірно не підвищувати оберти двигуна. Як, власне, і навантаження на двигун: буксирування причепа, перевезення важких вантажів і їзда по бездоріжжю також збільшують втрати оливи.

До такого ж результату призводить дуже агресивне проходження поворотів, особливо на гірських дорогах. При різких відмінностях бічного навантаження колінвал іноді входить у контакт з оливою, нібито "сколочуючи" її і додатково навантажуючи систему вентиляції картера бризками оливи.

Також збільшує апетит щодо оливи неоптимальний вибір моменту перемикання передач на автомобілях з механічною коробкою: водій часто "перекручує" двигун, коли перемикається на більш високих обертах. Тому добре, якщо бортовий комп'ютер обраної моделі вміє підказувати момент перемикання – це позитивно позначається як на витраті пального, так і витраті оливи.

У той же час підвищена витрата оливи часто є свідченням несправностей, ігнорування яких загрожує серйозними (і дорогими!) проблемами. І у такому випадку впевнено відрізнити норму від патології зможе тільки кваліфікований механік, озброєний сучасним діагностичним обладнанням. Такі зазвичай "відшукуються" на офіційних сервісних станціях. Причому "вирок" майстрів буде не надто жорстокий до вашого гаманця, якщо приїхати одразу, а не консультуватися попередньо "у гаражах" народних умільців.

А про те, як уникнути дорогого ремонту, ми розповімо у наступній статті.