А Бойко ... поступаться принципами ради достигаемой цели. _____________________________ Я зараз проповідувати буду, приготуйся, Саша :) Принципи - це дуже кльова річ. Вони полегшують життя, серйозно. Просто треба їх встановити собі категорічеськи. От наприклад, я маю принцип не кидати сміття на вулиці. Якщо не встановити принцип, то все життя будеш мучитися - кидати-не кидати, зліва чортик буде казати "та кидай нафік, ніхто не баче", а справа ангел "ти шо, дурак? це не по християнськи". А так встановив собі правило і все, навіть над тим не задумовуєшся. Несеш чемно бичок до найближчої урни і маєш спокій та час задуматися над істиною космічною. Головне, щоб принципи не перетворювалися на табу і не суперечили здоровому глузду. А сказати, що я ніколи не кинув недопалок повз урну, то це б я списдів непадєцки. Бувало, переступав через принцип. Тим не менше, принцип нікуди не зник. Бо коли він є, то совість гризе за порушення правила. А совість то така падлюка, що краще дух Брежнєва викликати, ніж її.

Ну держава таки погана. Бо держава - це не країна. Це устрій, режим. Який залишився нам певним чином у спадок. Взагалі то, держава - це найбільший ворог країни.

Ну я просто спитав "Чим допомогло б?". Ну і чим допомогло б? Без гіпотетичності ніяк не вийде, бо ми розмовляємо про умовну ситуацію. Що було б, якби. Я розумію, що Ви ситуацію уявляєте так - Ви витягли пістолет, шпана налякалася і потікала. Ну можливо. Але можливо, що й не так би було, тому що в таких конфліктних ситуаціях у людей спрацьовують емоції, афекти та інші ексцеси. і зброя в таких ситуаціях все тільки усугубляє.

Ну по банках можна і з пневматики стріляти, яка давно дозволена. А у випадку з молоддю не факт, що у Вас витримали б нерви і Ви не пристрелили б когось. Тоді б Ви вже з нами на блогах не спілкувалися, покалічили б собі життя. Та й не факт, що у тієї молодьожі не було б пукавок. Тоді ще гірше.

Я можу навести безліч аргументів. чому я проти. Це суто мої власні аргументи, я ні від чого не відштовхуюся. Моє бачення. Але то дуже багато, одразу все й не скажеш. Ну для початку, просте питання. Опишіть, будь-ласка. Ви ЧП, чи, Ви Стас, якусь ситуацію з власного життя, коли пістолет у кишені міг би якось змінити ту ситуацію. Чим допомогло б? Ви, Стас, вважаєте, що якщо проти армії прокурорів та ментів, матимете зброю, то це Вас якось захистить від системи? Стріляти в суддю Кірєєва будете, чи як?

Не забили. Але били. І не раз. Завдяки тому, що били кулаками, а не стріляли, я маю таку приємну змогу досі спілкуватися з Вами.

У місті івано-Франківську. Якщо ходити по центрі міста, то ледь не Париж. А якщо заїхати в житлові масиви на узбіччях і увечір намагатися купити пляшку Кока-Коли, то щось на кшталт того, як нам кіна про американський Гарлем показують. Нічим не відрізняється. Просто замість негрів білі. Сумніваюся, що у Харцизьку чи Єнакієво краще. А у Вашому місті не так? Подивіться на ютубі кліп Двісті Бойс - Ми бики. Там про всі міста показано.

Якщо в мене вийде конфлікт з якимось додіком з бодуна, то він мене гупне кулаком по голові, я його гупну і розійдемося. Боляче, неприємно, але на тому і закінчиться. А якщо нам дати по пістолету, то або він мене пристрелить, або я його зі злості. Питання - нафіга? І кому з того буде добре. А те, що в них нема зброї, то я не сумніваюся. Інакше б вечірні феєрверки були по місту, це не ті люди, які вміють себе стримувати.

Питання в тому, що як би не було легко отримати зброю зараз, але все-таки не так легко, щоб просто піти і купити. Треба бути дуже зосередженим на такому бажанні. Друге питання, коли зброя продається на кожному куті, і тоді вже просто виникає в головах питання, а може то купити, аби було. У нас люди купляють все, що є на прилавках і вітринах, треба чи не треба.

Я не говорю про гопників-злочинців, які займаються криміналом. Вони вже давно озброєні. І моя пукавка їм не страшна, бо вони шляються скопом, не по одинці. Я говорю про битовуху - контингент неадеквату, якого в нас повно.

Якщо от зараз вимкнути комп'ютер і вийти на хвильку за цигарками, то під найближчим магазином я зустріну кілька клінічних ідіотів, алкоголіків та зграйку-другу гопо-шпани. Це - потенційно-небезпечні люди. Зовсім не судді і не прокурори. Але пукавок нема. Бо їх на базарі не продають. А якщо б продавали. то мені б реально страшно було йти у магазин.

Ще донедавна була комуністичною. А тезу про зменшення злочинності в Молдові Ви постите вже давно. Тож логічно припустити, що оперується тією статистикою, яку формував ще комуністичний режим. Жахливої війни там не розпочалося. В США теж нема. Але новини про американських школярів, які вистрілюють по пів школи, вже набридли. Не факт, що через років 10 такого не буде і у Молдові. Після дозволу на вільне придбання зброї населення не закуповується миттєво. Озброєння відбувається поступово. на протязі довгих років.

Ви вже не вперше наводите цей приклад. але звідки Ви його взяли. Розумієте, статистика комуністичної Молдови якось не викликає довіри. Я пам'ятаю статистику СССР, де злочинності типу не було взагалі. А особисто ми з Вами злочинність у Молдові вимірювати не можемо. Нам якийсь молдавський лоббіст зброї скаже, що там нема злочинності, то ми й мусимо вірити, виходить. у нас взагалі то згідно статистики Азарова уже давно Монте-Карло.

Розумієте, тут ситуації можна крутити, як завгодно. І все це буде гіпотетично. І Ви мені наводитимете приклад, який буде цілком логічним, а я Вам наводитиму абсолютно симетрично протилежний, який теж буде цілком логічним. Бо життя різноманітне дуже. Справа в тому, що серйозні конфлікти, скільки б у нас всякого не було в житті, але трапляються у пересічної людини дуже рідко в житті. І якщо хоч десь колись зброя у конфлікті може потягнути більш важкі наслідки, ніж, якщо б її тоді і там не було, то для мене це більший аргумент за всі інші. От нещодавно хтось розповідав, як африканський спортсмен пристрілив свою наречену, бо прийняв її за злодія. Це ж яка трагедія, вдуматись тільки. А забери з цієї ситуації пістолет, і вона могла відбутися струсом мозку, над яким потім може разом і посміялися б. Зрозуміло, що ситуації такі бувають рідко, але ж це все-таки людські життя.

Є два твердження: 1) Оскільки в нас в державі зброя тільки в руках криміналітету та мутаків, то населення не має змоги карати цих винних. 2) Якщо населення матиме змогу володіти зброєю, то матиме змогу карати винних. Щоправда, є певний ризик, що десь колись (дуже рідко і зовсім випадково) буде пристрелено когось невинного. Так от, як на мене, покарання тисячі винних не вартує життя одного невинного. Це так світоглядно. З більш цинічної точки зору можна обговорювати доцільності, статистики та інше. Але тоді треба нехтувати тезою про життя невинного. Тож дискусія про один предмет, але з різних точок зору безперспективна просто.

Я просто прокручую перед очима все своє життя, а років вже трошки назбиралося. І я не можу пригадати ситуації, коли б зброя якось могла позитивно повпливати. А ситуації були різні. Буйна молодість, конфлікти, бійки, несправедливість системи, неодноразове бажання когось, як не застрелити, то задушити. Я не думаю, що є тотальна більшість людей, в яких би життя складалося кардинально відмінно від мого. Тому не розумію тих, кому конче приспічила зброя. Ні, ну якщо ти там мачо-ренджер якийсь і все життя проводиш на стрілках з бандюками, то не завадить. Чи якщо ти там божевільні суми грошей щодня возиш у бардачку. Але простому інженеру чи працівнику мясокомбінату...

Я теж не схильний довіряти всяким опитуванням, але противник вільного придбання зброї в нашій країні.

Їм спочатку треба навчитися персонально вести блоги, а потім вже вести війни за персональні голосування.

Ну це припущення. Я теж в голові перебираю всілякі варіанти, але то лише варіанти. Тут я відповіді від блогера, певно не дочекаюся. Лідерам не до простих колгоспників.

Тим більше не зрозуміло, чому саме щодо цієї кнопки так упиралися регіонали. В них немає грошей на пристрій вартістю в кілька доларів? Для махінацій регіоналам підійшов би будь-який варіант, з допомогою якого можна було б змахіначити. Але вони затягнули це протистояння ледь не на місяць. При чому, сильно підірвали свій рейтинг в очах населення. От і хочеться зрозуміти, що відбувається.