Ізраїльський народ, вийшовши з тривалого Єгипетського рабства, 40 років йшов до "Землі обітованної", до землі, в яку обіцяв привести їх Всевишній. 40 років вони йшли по пустелі, терпіли палюче сонце і спрагу. Не бачили нічого, крім пекучого ноги моря піску. 40 довгих років блукали, постійно скиглили, втрачали надію дійти і побачити святу землю. По дорозі, розчаровані, час від часу створювали собі нових "божків", ідолів, поклонялися їм. Ненавиділи Моісея, за те, що він був помазаником Божим і лідером нації. Багато хто з них бажав повернутись назад, великий і могутній Єгипет з такими словами: "Краще бути рабом, але ситим і мати хоч дах над головою"... 40 років йшли до своєї мети, навіть не знаючи, що насправді, відстань від Єгипту до Ханаанської землі займає всього 40 днів пішого ходу!.. Можливо вони вірили в Бога, але не вірили Йому, не вірили Його слову. Тому і були покарані Всемогутнім за своє невірство, за невдоволення, за ідолопоклонство, за свою "рабську сутність". Він водив євреїв 40 років по пустелі, за цей час встигли змінитися покоління. Пішли ті, хто народився і виріс в рабстві, ніс в собі рабський дух. В землю обітовану увійшли вже їх діти, які не лише виросли вільними (не дивлячись на позбавлення, в пустелі у євреїв була свобода, і фізична, і духовна), але і звикли до того, що все життя їх народ управляється безпосередньо Господом, звиклися сподіватися лише на Нього, а не на фараона або якого-небудь іншого начальника. Саме вони, вільні люди, що не мали в своєму серці туги за Єгипетським часом, вони і були здатні прийняти в дар землю обітовану - а попередні покоління просто перетворили б її на "філію Єгипту", тому що іншого способу життя просто не знали. Моя рідна країна святкує 20 років своєї Незалежності. 20 років ми блукаємо в "духовній пустелі", без віри, без надії. Йдемо до своєї заповітної мети, - до процвітаючої, заможної країни, де б кожному її громадянину жилося добре. Мріємо про справедливу країну, де всі без виключення громадяни дотримуються Конституції, викону

Саме зараз ми з колегами-підприємцями думаємо над тим, щоб відкрити кілька невеличких приватних пекарень, де б випікався якісний хліб.

Це правильно! ) Тільки гривнею їх можливо провчити.

Питання в тому, яке буде реакція Киян.

Це теж правильно. )

Не забудемо і не простимо їм знищення "Київхлібу". Кияни мають право їсти якісний і свіжий хліб, а не той сурогат, що виробляють на "Кулиничах".

+100%)))

Поділіться інформацією з родичами та сусідами. Ми маємо дати гідну відсіч знахабнілим регіоналам.

Місяць тому, коли працівники кількох київських хлібокомбінатів голодували під Кабміном на знак протесту проти звільнень і закриття виробництв, заступник голови КМДА Анатолій Голубченко запросив їх до свого кабінету. І запевнив, що київська влада не надає преференцій хлібокомбінату «Кулиничі», через появу якого, на думку робітників, закриваються інші хлібні виробництва. Як доказ такої позиції КМДА Анатолій Голубченко навів той факт, що київська міська влада відмовила у розміщенні кіосків «Кулиничі» у столиці.

Не було рішення Київради, але кіоски – встановлені. Власник цієї торгової марки – регіонал Володимир Мисик. Прем’єр Микола Азаров та голова КМДА Олександр Попов, відвідуючи підприємство «Кулиничі», розповідали, що планується встановлення в Києві та області сотень малих архітектурних форм (кіосків) для продажу продукції ТМ «Кулиничі». Але жодних рішень Київради про це не було. Більше того, з 2 червня отримати такі рішення неможливо, бо з цього моменту Київрада останнього скликання стала нелегітимною

Ви не праві. Різні технології та різна якість виходить. Вивчіть цю тему спочатку.

Вважаю, що "Київхліб" має бути повернуто у власність громади м.Києва. Це не обговорюється. Але для цього потрібно спочатку змінити владу в столиці і в країні. І дай Боже, щоб "Київхліб" до того часу проіснував.

Це ви зараз про Супруненка, який був зятем Черновецького. Саме йому були продані свого часу акції, а зараз відданий один єдиний наказ - довести "Київхліб" до банкрутства.

Колись в Харкові теж так думали. Сьогодні там крім "Кулиничів" немає ніякого хліба. Відбулася жорстка онополізація ринку, а конкуренти були знищені.

Нещодавно одразу декілька районів Києва залишилися без керівництва. Найближчім часом будуть звільнені ще кілька голів районних адміністрацій. В Києві йде черговий перерозподіл сфер впливу та фінансових потоків. На місце людей Льовочкіна претендують люди Ахметова та "колишні" члени кримінального світу. Зокрема стало відомо, що на посаду голови Святошинської районної державної адміністрації Янукович хоче призначити одіозного кума Табачника - Максимку Луцкого. Так, так, того самого, що провів найбруднішу в Києві виборчу кампанію і з тріском її провалив. Ну не вдалося йому підім'яти під себе Солом'янку і обдурити людей - тепер спробує стати "смотрящім" за Святошинським районом. Та чи довго він витримає і чи довго буде керувати? Думаю, що незабаром його чекає та ж участь, що і його політичних патронів та сексуальних партнерів. В кращому для них випадку - чемодан, вокзал, Москва; ну а в гіршому - тюрма, нари і вазелін до кінця життя. В той же час, на посаду голови Деснянського району претендує ще один одіозний політик - Олександр Ліщенко, в певних колах більше відомий, як "Ліча" - людина відома нам ще з буремних 90-х років. Одразу після завершення виборів в Деснянському районі з'явилися біг-борди, з яких Киянам привітно усміхається цей симпатичний немолодий чоловік, бажає добра і ще чогось там бажає. Скорше за все, він і стане новим очільником Деснинського району. Ну, як то кажуть: - "За Троєщину!"... Така вже в нас політика і такий реальний стан речей - до влади прийшли справжні кримінальні елементи, люди з минулого, що мали вже давно знаходитися в ізоляції від суспільства і нести покарання за скоїне. Але ж ні. Сьогодні бандити та чесні люди помінялись місцями. "Колишні" лохотронщики і рекетири стали називатися владою. Тепер вони "сильні світу цього". Найсильніші з тих, хто залишився вживих після кримінальних 90-х. Такі собі "нові лідери нової країни", що збираються і далі покращувати наше з вами життя. Вони усюди - районне керівництво, податкова, міліція, Верховна Рада, Кабінет Міністрів та Адміністрація

Вже ніколи вони в Києві не виграють - їх час вийшов. Але ми маємо показати нашу єдність для більш переконливої перемоги.

У кого випливає?