Григорьїч Боєць добавил комментарий к статье
В Донецке построят храм в честь погибшего российского царевича Алексея
"Мораль народу не міняється за одним помахом палиці чарівника. Звичаї росіян усупереч претензіям цих напівдикунів є і довго ще залишаться жорстокими".
"Якщо коли-небудь в Росії спроможуться на справжню революцію, то різанина буде регулярною, як полкові вправи".
"Інші нації терпіли тиранію, московська нація її одушевила, вона її любить. Лише в цьому народі були мученики, що обожнювали своїх катів. Рим не падав на коліна перед Нероном, а росіяни це зробили перед Іваном Грозним. Якщо це покора, то вона йде далеко навіть для християн, якщо це підлість – то вона непростима; а коли це патріотизм, – то він нечестивий".
"Уявіть собі європейську дисципліну, що підтримує азіатську тиранію, поліцію, що приховує варварство, а не бореться з ним, уявіть напівдикий народ, який мілітаризували й вимуштрували, але забули цивілізувати, – і ви зрозумієте в якому становищі перебуває російське суспільство".
"Країна, де церкву Василя Блаженного в Москві називаються домом молитви, не є Європою. Люди, що йдуть поклонятися Богові в цій коробці для цукерок не є християнами".
"Російське духівництво ніколи не було й не буде нічим іншим, як поліцією, одягнену в трохи відмінну від війська уніформу імперії. Під керуванням імператора попи та їхні єпископи є полком урядовців".
"Кремль - це витвір понадлюдської злотворної істоти. Слава в рабстві – такою є алегорія цієї шайтанської споруди".
Маркіз Астольф де Кюстін "Росія в 1839 році".
***
Минуло 175 років, як були сказані дані тези. Що змінилось за даний час в російському суспільстві?
Але наші раби не можуть відірватись від сходу, в чому причина не зрозуміло. Тому.....
Рабів до Раю не пускають
«І Возвеличу рабів малих,отих рабів німих,
І на сторожі коло їх поставлю Слово!»
Т.Г.Шевченко «Подражаніє 11 псалму»(1859 рік)
Рабів до Раю не пускають,
Рабів ніколи не прощають!
Ніколи не прощають зради,
Хіба що лиш окремі вади!
Кожне речення замкнули у крапки,
Кров’ю героїв волають віки…
І Павлюка і Остряниці,
І збитої із неба птиці….
За вітром попіл спалених книг,
І кров мудреців своїх і чужи