...прибрати з Софійського майдану. Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. (с)

А що, вже тоді були хасіди.

У нас немає смертної кари. Але самосуд може трапитись і мабуть йдемо до цього.

...на пику, на наглу рижу пику

...а що у нас є такі психушки.

Формуй питання, а референдум Хам тобі забезпечить.

Він родом з Умані, де Гонта і Залізняк творили геноцид.

...їх розвели, як котят.

за те, що потрібно думати головою, а не точкою сидіння.

ВОРОГ ТОЙ ХТО ЗА НИХ ПРОГОЛОСУВАВ.

ВАНА ВАРОВКА !!!

Волинська трагедія не виникла на пустому місці. Вона зріла віками. Тому потрібно толерантно відноситись до даного історичного процесу.

Про що питання?

він рюській історік.

Тарас Шевченко ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ Мій Боже милий, як-то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: ми не суєта! І возвеличимо надиво І розум наш і наш язик... Та й де той пан, що нам закаже І думать так і говорить? — Воскресну я! — той пан вам скаже, — Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... Возвеличу Малих отих рабов німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. І пониче, Неначе стоптана трава, І думка ваша і слова — Неначе срібло куте, бите І семикрати перелите Огнем в горнилі, словеса Твої, о Господи, такії. Розкинь же їх, твої святиє, По всій землі. І чудесам Твоїм увірують на світі Твої малі убогі діти!

Рабів до Раю не пускають «І Возвеличу рабів малих,отих рабів німих, І на сторожі коло їх поставлю Слово!» Т.Г.Шевченко «Подражаніє 11 псалму»(1859 рік) Рабів до Раю не пускають, Рабів ніколи не прощають! Ніколи не прощають зради, Хіба що лиш окремі вади! Кожне речення замкнули у крапки, Кров’ю героїв волають віки… І Павлюка і Остряниці, І збитої із неба птиці…. За вітром попіл спалених книг, І кров мудреців своїх і чужих! Слово терпить рабів німих, Якщо на сторожі біля них, Його поставив Поет, І огорнув вогнем віків,- І мудрістю прадавніх Вед! Та час минув: і уярмили Слово, І окопали Його ровом, І на узвишші кулемет! Тепер воно служить лиш пузатим, «Далекоглядним» і кирпатим! Хрести залишили розп'ятим, Навіщо Слово тим, хто звик мовчати?!

Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. (с)

Тарас Петриненко Я - професійний раб по духу і по крові, За соцпоходженням, також, я - із рабів, Я - раб в своїх кістках, я - раб в своїй основі, Я - раб в своїх думках і у вживанні слів Раб - професіонал. В дванадцятім коліні потомственний кріпак, Закутий в ниць свою, що дід заповідав мені І сталось нині - плебейський козачок у рідному краю. За вироком в житті присуджений нарузі, Ще за декілька віків до рождества свого Я увійшов у світ з тавром чужих ілюзій: Кому поклони бити? І славити кого? Ровесники мої, невільничеє братство: Покора - наша плоть, смиренність - наша кров. Восславимо ж своє благословенне рабство За щастя відчувать послаблення оков. О, непорочність віри, знесиленого роду Я небуття свого тобі ввіряю скарб, Бо рабська смерть моя запліднить дух свободи, Я знаю, що кажу: Я - професійний раб!

А згадайте тепер, як ПєаРасти верещали що опозиція шкодить вступу ЗВТ з ЄС.

Ну що ПєаРастські ви сучари і смердючи ПРОТИВСІХИ - ВАНА ВАРОВКА !!! ЖЕРІТЬ ТЕПЕР ТЕ ЩО ОБРАЛИ - ЩОБ ВАМ ОЧІ ПОВИЛАЗИЛИ. Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани /352/ Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили. Може, чванитесь, що братство Віру заступило. Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, — Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу! Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. *** ОТ ВАМ ПРОРОЧІ СЛОВА ШЕВЧЕНКА.