na-ta-rozipni-mistse-dlya-viznannya-mea-culpa/

Іще й нове відро для того сусіда купляти???)) Ну має ж він таки отримати щось СВОЄ :) От і отримає)) Колись такий мультфільм був про скнару, якому сусіди вирішили спекти торта на день народження і заходили позичати цукор, муку, варення і т.д. Звісно, він їм дав сіль і усе зіпсоване й несмачне... В результаті отримав "шедевр"...

Лузер? ;)) А як же християнські заповіді?

О так)) Щодо НБН -- саме той випадок, коли за яблука отримуєш нові помиї ;)) Хоча я таки рада. що наслідком тієї історії була реальна розвіртуалізація) А інше... кожному своє, тому й так бісяться там.. А стосовно "історії рідного краю" -- дякую, гарна ідея!

До речі, доброго дня! ...і маю визнати, що в чомусь, як той сусід-ідіот (за визначенням Кота) я була не права.

Як знати... По-різному може скластися.. Може й спалять, а може, будуть іншими, аніж батьки..

Сто відсотків, Маріє)) Перевірено.. Бо таки натуру людську не змінити, і дерево приносить лише ті плоди, які здатне приносити.

Олександре, саме так6 вони самі себе їдять! ..Хоча для розгону апетиту так і прагнуть вкусити інших..

Певно, і в часи Рильського було немало отаких скептиків, що тоді не здатні були почути зміст його слів і творчості.

Мова - це оболонка, оформлення думки, а вміст - всередині. Варто чути і поважати думку іншого, тоді зовнішнє відходить вбік. Якщо у сосуді порожньо, зовнішнє виступає на перший план. Мабуть, звідси немало сьогоднішніх непорозумінь у суспільстві, коли гучність гасел і яскравість плакатів заступає порожнечу.

Погоджуюся. Інтроспективність творчості може відштовхувати навіть (а надто - у поспіху сьогодення, коли немає часу й на інтроспекцію особисту). Але коли переступиш певний бар'єр і зумієш це сприйняти, почуваєшся більше людиною на цій землі. Так, ми зараз мусимо встигати набагато більше, аніж за часів Вольтера. Але це усе - виклики зовнішнього, а варто не забувати і про внутрішнє.

Це так. Але що втілює ота сама експресивність, як не почуття людини? А вони - ті ж самі, що й віки тому, бо без того людина перетвориться на біомеханізм.

А саме діалекти багато хто (з обох найбільших таборів) і не визнає. Хоча саме багатство діалектів живить і підтримує кожну мову. Дійсно, питання мови нам представляють як боротьбу між двома сильними мовами. А варто подивитися глибше.

Розумна думка. А кожну розумну думку варто звертати найперш до себе самих ;)

Це не вирішує проблеми. Бо наше суспільство вже дуже давно прогнило набагато далі за голову. Свідчення тому - та сама готовність до "вил", "ешаіфотів" та "стінки на стінку". Невже Ви не розумієте, що це дуже небезпечний маятник. Небезпечний насамперед для соціуму.

Звісно, нічого нікому не винні. Є такий стан - неосудності...

Ви хоч усвідомлюєте неадекватність власних дописів і реакцій? Бо це сумно бачити..

...Так, ситуація зараз суперечлива. І багато людей невдоволені (м'яко кажучи). А подумати - звідки усе це? Чи не треба якісь висновки робити самим? ..Бо хто побачить власні помилки, не закриватиме на них очі, той побачить вихід. І вихід - зовсім не у зневажанні іншого чи агресії... "І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі! — і якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!" - Ліна Костенко. ПС. І не кажіть мені, що зараз "не час для ввічливості чи "красивостей""... мовляв, колись та потім вилюдніємо...

Кот- на-Буге Но существует ли проблема языка для остальной части граждан? Не элиты Украины? Думаю, тоже нет. Они будут говорить на том языке, на котором говорит мать и отец, который звучит на улицах и учится в школах. Они будут говорить на диалектах, каким бы ни был государственный язык и сколько бы их ни было. ========== Загалом погоджуюся. Людина спілкуватиметься більш звичною і зрозумілою мовою, часто - мовою батьків. школи, вулиці... А от тут можуть бути перестороги. Бо переважання певного мовлення в оточенні впливає на ідіолокт суб'єкта. Хоча... любов і повагу до мови не прищепиш законами. А от що потрібно - побільше гарної, якісної літератури, фільмів, музики, - тоді люди краще відчуватимуть мову (ту чи іншу).

Загальний рівень знижується. Кількість інформації підміняє собою якість та глибину її сприйняття. Спілкування - дедалі більш мобільне і менш занурене. Самих себе люди не пізнають, - де вже тут добирати слова, які й чуєш дедалі рідше? Часи Вольтера та навіть Рильського виглядають безнадійно застарілими на тлі глобалізації та технічно-інформаційного прогресу. Та чи не задорого доводиться сплачувати: за швидкість - глибиною, за технічність - духовністю?..