Згодна. Тим паче, робота банків залежить від Нацбанку, який дає розпорядження щодо вихідних... Політичний момент) Я знаю людей, які жили своєю справою. Для них не існувало поняття з 9.00 до 18.00. Відтак у своїй сфері вони досягнули успіху. Водночас така самовіддача виправдовується там, де є амбіції, бачення подальшого кар/єрного росту та внутрішня потреба самовдосконалення.

Інно, дякую) Та це більше думки, тези - те, що у форматі блогу) А до статті я би підійшла концептуальніше, підключила би експертів) Було би конструктивніше)

Ну, я про це і казала) Мені не йшлося про потенційних спортсменів) :)

звісно, дітей треба мотивувати й показувати власний приклад, але не таким методами, як описала вище. Дитина МАЄ займатися спортом, але перемагати вона може не лише в ньому, а в малюванні, англійській, музиці - у тому, до чого справді є нахили. А змагання і перемоги - це ще не панацея від різних дурниць ІМХО

я ж чудово все розумію. Так, дитина в школі. Трішки зомбують її там на уроках психології. І юрист ходить та розповідає дітям про їх права, про обов/язки, чомусь, забуває. Так, мені це не до вподоби, бо ж виникає конфлікт. Суперечності школи та сім/ї :(

було би добре, аби мужність у хлопчику виховував батько. Не драматизуйте)

Мотивація залежить не лише від зовнішніх факторів і людей. Справа, і у наших внутрішніх імпульсах та потребах у самовдосконаленні. Якщо людина скаржиться на відсутність мотивації, то вона просто шукає відмазку і самповиправдання. Якщо ж хороший працівник не знаходить більше мотивації, то треба мати сміливість піти. Якщо він хороший і активний фахівець, то працедавець так його не відпустить, і неодмінно запропонує нову мотивацію... Щось таке... ІМХО

Так, їх вибір. Але цей вибір сформувався під впливом певних факторів. Знову ж таки, якщо є гроші, то класно святкувати весілля у своє задоволення, але ставити на карту все, бо це традиція і так прийнято, то це надто ризиковано. А головне - для чого. Є кохання, то і шлюб має шанси бути щасливим. І без гучного святкування

коли є гроші і стільки, аби відчувати себе комфортно, то весілля, мабуть, у задоволення. Але мені йшлося про тих, які витрачають останню копійку на парті та ще й беруть кредит. Гадаю, тут вже не так про традицію йдеться... Це на зразок того, коли люди скуповують одяг, а при цьому сидять на хлібі й воді...