ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖИТЬ ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ВІД ПОШИРЕННЯ ТОГО КОМПЛЕКСУ ІДЕЙ, УПОДОБАНЬ, СМАКІВ, ОРІЄНТАЦІЙ, ЯКИЙ МОЖНА НАЗВАТИ «УКРАЇНСЬКОЮ ІДЕОЛОГІЄЮ»

Мало, не мало. Маємо те, що маємо. Перерви на обід ніякої не було. І я думаю, що ніхто не виправдовується.

Ви знаєте, що През має право розпустити Парламент в разі його непрацездатності? Про обідню перерву у випадку зі Свободою поки що не чув...

Щоби побачити, кого нема, треба: або потрапити в сектор фракції, або змусити після реєстрації в сесійній залі, аби головуючий на засіданні оголошував список... і то, і то - реальна проблема. Поки що...

От з цього і треба починати. А про президентські амбіції ще нема підстав казати... хай собі політолухи та експерти триндять

Тягнибок ще ніц не заявляв про свої президентські амбіції, хоча, якби і висловився з цього приводу... і що тут такого? Публічним Тягнибока зробили журналісти... бо "ригі" вперто хотіли намалювати диявола. Я Вам чесно скажу - скільки разів Тягнибок не хтів йти на етер...

Для того, аби знати, чиї "гнізда" заліплювати, треба спочатку дізнатись, кого нема в залі... хто відсутній. І ось тут вже починається проблема...

Стосовно етерів, дарма Ви так. Свободівці ніколи не ставили собі за мету красуватись в телевізорі. Кілька разів "свободівці" відмовлялись від етеру, не бачили сенсу йти. Але одразу речники ПР та журналісти починали роздувати, що "свободівці" бояться та уникають прямих дискусій або їм нема що сказати по телебаченню... Змушені були ходити в той телевізор, хоча здебільшого слова їм не дуже часто давали, більше зрежисовано "мочили"...

На схід дороги немає… Чим загрожує Україні вступ до Митного союзу У ці дні Європа запалила різдвяно-новорічні ялинки до одного з найвеличніших у християнському світі свят – народження Христа. Сім’ї європейців, їхні діти, внуки з’їжджаються до родинних осель. Аби побачитися, поспілкуватись з батьком, матір’ю, братом з сестрою, дітям поміж собою. Натомість, на відміну від такого людського єднання, в Україні чергова напасть – однією з найбільш обговорюваних з подачі влади і президента Януковича, який повсякчас позирає на Північ, є тема М(у)итного союзу. Хоча країна мала би йти туди, де вона, зважаючи на географічну і ментальну приналежність, повинна бути – у Європу. На переконання опозиційних сил – український вектор передбачає лише європейський напрямок. У владних же колах курс на М(у)итний союз подають завуальовано: йтимемо на захід, але через схід. Не даремно головний «сигнальник» Партії регіонів Михайло Чечетов обмовився. Мовляв, скільки не йти на захід, але все одно потрапиш на схід. Спробуємо порівняти, наскільки дорога навпростець відрізняється від шляху манівцями. Роздоріжжя. Рік 2005 Помаранчева революція. До влади через неймовірний вибух народу супроти фальсифікацій на виборах Президента держави, замість Януковича, вже двічі «обласканого» привітаннями глави Російської Федерації Владіміра Путіна, приходить Ющенко. Розпочинається більш-менш систематичне просування України на Захід. Розроблено цілу низку стратегічних узгоджень, зовнішньо-політичні відомства Євросоюзу та України працюють в унісон і спочатку офіційний Київ практично підійшов впритул до отримання офіційного запрошення спершу до вступу у НАТО, а з дороблянням багатьох документів – і до асоційованого членства у Європейському союзі та Зони вільної торгівлі у рамках цього об’єднання. Головне, що після Помаранчевої революції Європа як ніколи була готова до вступу України до об’єднано-європейської сім’ї. Однак, попри продовження усіх дипломатичних зусиль, тоді цього не сталося. Натомість на протилежному векторі починається інтенсивний рух офіційног

Порівнявши головні характеристики типів бізнесу і ступінь забезпечення вимог для їх функціонування, можна побачити спільність позицій, з одного боку, (малого та середнього бізнесу — МСБ), великих одногалузевих національних корпорацій і місцевих підприємств ТНК, а з іншого – олігархічних холдингів та державних компаній. Перші орієнтовані на ринкову конкуренцію, свободи, майнову відповідальність за результатами діяльності, розширення горизонтальних відносин і кооперацію з партнерами, що є ключовими принципами інтенсивного національного розвитку. Друга група спирається на абсолютно протилежні методи: державний протекціонізм, централізоване управління економікою, фінансову допомогу влади і проїдання бюджетних коштів, всіляке адміністративне сприяння. Відтак вони ведуть країну до падіння конкурентоспроможності, застою, корупції, зубожіння людей, відокремлення від цивілізованого світу. На жаль, сьогоднішня система управління економіки не сприяє розвитку в приватнопідприємницькому та ринковому напрямах. Навпаки, вона активно допомагає і підтримує державно-монополістичні та політико-олігархічні об’єд­нан­­ня, усуває альтернативи, перешкоджає нашій кооперації з іноземними ТНК і діє адмі­ні­стра­тивно-силовими методами. Наслідки такого управ­лін­ня дали про себе знати 2012 року: економічна депресія й очікування фінансового колапсу. Ця система фактично прислуговує олігархам і набиває грошима кишені чиновникам-корупціонерам. Тому й не дивує майже повна спільність економічних і політичних принципів функціонування олігархічних холдингів та державних корпорацій. Стає зрозумілою й історична закономірність (це мало місце і в європейських країнах, і в Росії), відповідно до якої під час переходу влади до комуністів-соціалістів підприємства олігархів націоналізуються державою, а після зламу тоталітарних режимів державні об’єкти завдяки корупційній приватизації прибирають до рук олігархи. І ті, і ті сповідують одну політико-економічну філософію, використовують базовану на тих самих принципах модель державного управління: централіз

Галас - це вже немало.

Активно працюватиме на округах із виборцями. Вирішення по можливості їхніх проблем, активна робота на місцях, проведення акцій... Стосовно рішень поміж трьох опозиційними силами - вони будуть. Більше зараз не скажу.

Політика - це ринг. Треба битись й кулаками. Але, в останню чергу, коли всі законні можливості вичерпано. Перед призначенням голови Набанку утримували трибуну і не давали можливості дотриматись процедури із затвердження Соркіна. Але, роль УДАР не зрозуміла, БАтьківщина не одностайна. Вследіти все, хто за кого голосує в усіх секторах, утримувати трибуну да й ще слідкувати за порядком денним, щоби не прогавити спрощену процедуру, це трошки занадто для одночасного виконання. Попре всі очікування від "Свободи". Але, стався інший інцидент, поза стінами парламенту, в київському офісі Ахмєтова...

Віру? Віри зараз більше, бо є майданчик в парламенті. А це інші інструменти. Я знаю упущення "влади" на виборах, і знаю про заходи усунення цих упущень. Повірте, наступні вибори дали би більше голосів "Свободі", менше Батьківщині. УДАР набрав би приблизно стільки ж. Але ПР намалювала би собі ще більше, а опозиції намалювали би менше голосів. І я знаю, що масових протестів не буде. Протести будуть, але на рівні кількох тисяч. Це будуть не масові протести на рівні сотен тисяч.

Сумніви не у виборцях, а у тому, що влада НЕ зробила висновків із виборів. Розпуск Парламенту - це було би чудово... в разі гарантій чесних виборів і наявності грошей в держказні

Він кращий, ніж був до цього. Навіть, чим у 2004-му. Просто тоді було чимало наівності, зараз люди мають досвід, стали розумнішими та обачливішими. Політична культура суттєво зросла. І це дає обнадійливі підстави вірити, що поширювати ідеологію треба))) А люди розберуться... Це вже не ті "політично забиті" бдлоелекторат, голосуючий за "особистості, які сподобались"

І це лише підтверджує, що треба поширювати ідеологію... в маси.

Дяую, Яро, за поздоровлення)))

Знаю, знаю)))

Ок. Напишу))) але в лічку вже завтра напишу. Дякую))