Істинний Маразм добавил комментарий к статье
На борту самолета, летевшего в Россию, произошло ЧП
Люди, "дбаючи вербально про українську культуру", в їхніх закликах до розколу України нерідко майже текстуально повторюють напрацювання московських аналітичних інститутів, що також дуже мріють про дезінтеграцію Української держави.
А насправді нема, що ділити. Бо не існує колективної свідомості Галичини (скажімо, колективна Ірина Фаріон). А є дві Галичини, ще існує Галичина п'ятиколонна. Так історично склалося, що в історії були дві Галичини. Одна – центр українського патріотизму, який під час переслідування національного життя у Великій Україні давав прихисток літераторам, мислителям, митцям та їхнім творам, співчуваючи братам за Збручем. Це та Галичина, що дала січових стрільців, воювала за незалежність в УГА та армії УНР. Галичина, яка боролася проти польської окупації, проти німецького і совєтського насильства, жертвувала собою в лавах УПА, а потім активно брала участь у дисидентському русі й відіграла надважливу роль у проголошенні незалежності в 1991 році.
Проте була друга Галичина, де в ХІХ столітті склався потужний рух москвофілів, що орієнтувався на царську Росію. Ця держава сформувала мережу своєї п’ятої колони на українських землях Австро-Угорщини, чимало її представників отримували «вспомощуєствованіє» з Петербурга, а розвідувально-шпигунською сіткою на тих теренах опікувався розвідувальний відділ штабу Київського військового округу імперської армії.
Під час Першої світової війни австро-угорські спецслужби швидко і жорстоко ліквідували більшість цих структур. Але не всі. Й коли російська армія захопила Львів і це місто відвідав імператор Ніколай ІІ, його разом з іншими зустрічав хлібом та сіллю москвофіл, батько відомого Ярослава Галана. Останнім виявом організованого і більш-менш масового москвофільства була Комуністична партія Західної України (КПЗУ). З нею Україні дещо допоміг Сталін, відстрілявши її як «троцкістську». Російська ідеологія заклала свої потужні «міни» на Галичині в середовищі інтелектуалів. Ще в першій половині ХІХ століття в регіоні активізувалася купка «русинів», що вважала себ