donmet2 добавил комментарий к статье
Госадминистрация Ивано-Франковской области поддержала Ющенко
ОСОБИСТО для КАЦАПА СЛАВУТИЧА: Чеський і словацький філолог, історик, етнограф, видатний славіст Павел-Йозеф Шафарик (1795-1861) у своїх творах «Історія слов'янської мови та літератури за всіма наріччями» (1826 рік), «Про походження слов'ян» (1828 рік), «Слов'янські старожитності» (томи 1—2, 1836—1837 pp.), «Слов'янська етнографія» (1842 рік) досліджував етногенез слов'янських народів, їхні мови, фольклор та історію. Найдавнішими слов'янськими мовами визначено сербську та українську. Кожна з них містить фольклору більше, ніж усі інші слов'янські мови разом. Якщо білоруська, польська мови належать до української (руська) мовної гілки (до 85% спільного коріння), то російська до сербської.
Ще у 1879 р. польський вчений-лінгвіст Михайло Красуський у своїй праці "Давність української мови" наголошував, що українська мова не тільки старіша від усіх слов’янських, а й від санскритської, грецької, латинської та інших арійських.
Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори,особливо календарно-обрядові пісні. Наприклад, український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка "А ми просо сіяли" існувала в Україні вже у І тисячолітті до н.е. Невже вона співалась якоюсь іншою мовою? А колядки про сотворіння світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби.
Делямар (1869): "Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ, який ми нині називаємо рутинами, звався руським, або русинами, і його земля звалася Руссю і Рутенією, а той народ, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля – Московією. В кінці минулого століття всі у Франції і в Європі добре вміли відрізняти Русь від Московії".
Професор Оксфордського університету Карл Абель виділяв дві гілки руської народності: слов’яноруси (українці) і фіноруси (московіти). Фінноруси (за Карлом Абелем), приймаючи слов’янську мову, не сприйняли слов’янського способу мислення; вони надали іншого відтінку слов’яноруським словам, які в зву