Олег Бурлака. "на російського або грузинського туриста, який запитав дорогу і нічого не зрозумів з вашої відповіді, це безумовно справить приємне враження" --- Олеже, в тому і проблема, що наша неповага колесніченкам до одного місця, як ви кажете. Він же, ніби-то, депутат українського парламенту. А з туристами ми з вами порозуміємось - принаймні, є норма відповідати на запитання "як пройти і тп?" мовою запиту. Бажано, принаймні. Але ми спілкуємось зі знайомими, колегами, продавцями, офіціантами, чиновниками так, ніби всі вони туристи. І самі стаємо тут туристами, ніби у нас є куди повернутися:) У чехів свого часу була приблизно така ж ситуація, але вони дотрималися максіми: "Чех розмовляє чеською". І не треба філософій.

Я намагаюся не кричати на батьків:)

І чим це ми будемо їх дратувати? Знанням мов? Поважною поведінкою? Олеже, ви розмовляєте самі з собою - створюєте образ "мовного терориста", і з ним дискутуєте. Але я, наприклад, тут таких не помітив. А я про те, що поки кимось не створено позитивний образ країни, культури, мови, ми особисто будемо дуже гнучкими і делікатними у виборі, якою, наприклад, мовою спілкуватися в магазині. А то раптом розсердяться і банда переможе.

Олеже, ну до чого тут "борці за мову"? "Насильно мил не будешь", неможливо змусити полюбити дім, навіть якщо він свій і немає хатинки в Цюріху.

"Якщо звуки української мови викликають у співрозмовника приємні почуття і бажання самому заговорити на солов'їній, то ви потрапили в десятку." -- Тобто, спочатку треба з'ясувати, наскільки солов'їно буде звучати твоя українська у, приміром, певного чиновника, або водія таксі, або банківського службовця, і якщо ні - боронь боже, не дратувати. Боронь боже. Олеже, я пам'ятаю років двадцять тому такі ж розмови. З того часу ситуація навіть погіршилася.

"Бить буду сильно, но аккуратно" (с))

"Я це розумію, бо, наприклад, буваючи в Криму або Донецьку мені в голову не приходить звертатись до офіціантки по-українські." -- І знов-таки це стереотип. Я в Запоріжжі (це, звісно, не зовсім "Донецьк", але ) вже двійко років, і мою українську люди сприймають як деякий навіть шарм, часто навіть самі намагаються. Жодного разу жодного негативу. Показовий приклад: замовив в магазині продавцю українською, подякував, відійшов - а за спиною жіночка до того продавця: "Теперь даже стыдно как-то по-русски":) Син 5-ти років в дитсадочку - улюбленець групи, вони там граються тепер "а давай українською". Є один момент. Я, взагалі-то, з дитинства російськомовний, і коли до мене зверталися або відповідали російською - переходив в розмові на російську, зручно вважаючи, що це "повага" до співрозмовника. Але через таку от хирляву "повагу" ми скоро без власної країни залишимось, бо нашим велелюбним "братам" і всіляким колесниченкам наша повага до сідниці.

Украинцы несколько лет назад уже поднимались (правда, поддержали импотента), но комплексовать нам нечего. В отличие от некоторых наших соседей.

Слезы застилают глаза... Давай поплачем вместе, Виктор. Только я - в прошлом рядовой инженер, а ты - глава Администрации Президента, а Инна - одна из штатных пропагандистов партии власти. И свою обязанность по обустройству страны вы уже выполнили с видимым для нее результатом. Так что, очень надеюсь, начнете с себя вы на судебном процессе. Если, конечно, вы не выберите печалиться об Украине где-нибудь в Воронеже.

С Дарницы на Святошин на маршрутке? Ну я понимаю, романтизм, воспоминания - но это сколько ж надо иметь в душе поэзии! Блог чудесный, поймал себя на том, что уже, кажется, минут пятнадцать чему-то радостно улыбаюсь...:))

Добрый вечер

А там, где церковка, на "слегка провинциальном" проспекте с громким названием:)

...И вы проходили в 100 м от моего дома! И вы прошли в 100 м от моего дома...:)

Здесь не может быть никакой наивности: предприниматель ехал на свой риск, знал, куда едет, и, очевидно, взвешивал варианты и затраты. Вести дело с крупной компанией хотят очень многие, даже если она серой из ада торгует. Доступ к владельцу ограничен всегда - и это правильно. Только вот эти маски-полумаски - это дико, при инете и всех коммуникациях. Это издевательство "встроенное".

Не, Саня, для начала ищем тему, ею живем годами, учимся, общаемся, а для хорошего проекта деньги сами идут:)

А это уже коммерческая тайна, хранить которую я свято подписался:) И это уже совсем другая история - для внуков, лет через много:)

Что-то я не вижу Бурлаку для обсуждения преимуществ Запорожстали и Коксохима для жителей окрестных районов:)

А кстати, какие мы знаем "мертвые" языки, возрождение которых привело к цивилизационному прорыву или расцвету государства?:)

О, сразу не узнал! Что-то у тебя сегодня с лицом не шарман, О Великий. Пластическая операция прошла неудачно?:)

Легенда блогов "Зачем мова, если она мертвая?" -- А она мертвая? Это она, видимо, у вас умерла, потому и запах такой нехороший:) Откуда, кстати, столько злобы вокруг такого красивого и древнего языка? Просто примите простой факт, что нынешний украинский - прямой "продолжатель" языка русинов Руси Киевского периода, и вам полегчает:) А если не хотите его знать и на нем общаться - ради бога, ваша воля и право (если не чиновник, конечно). Но зачем же свое невежество еще и рекламировать?