"Ера-fm" запустила джинсовий проект про Миколу Катеринчука як кандидата в мери столиці Реклама народного депутата Миколи Катеринчука як можливого кандидата на посаду сотличного міського голови виходить під вивіскою «Київських новин». Це така собі п'ятихвилинка, що складається з повідомлень, які присвячені висвітленню діяльності лідера Європейської партії України. Зокрема, у п'ятницю, 19 квітня, в ефірі згаданої програми прозвучали дані соціологічного опитування, згідно з якими Катеринчук, якби вибори мера Києва відбувалися сьогодні, набрав би понад 20 % голосів, випередивши Петра Порошенка та чинного голову КМДА Олександра Попова, котрі б зайняли відповідно друге й третє місце. Як відомо, власником ТРК «Ера» є депутат ВР від Партії регіонів, палкий прихильник УПЦ Московського патріархату і член міжнародного Собору РПЦ Андрій Деркач. Під час візитів предстоятеля РПЦ Кирила (Гундяєва) до України Деркач завжди перебуває у свиті московського попа. Журналісти радіостанції - головред Віталій Дикий, ведучий Віталій Науменко та інші були неодноразово і гостро критиковані мною за лояльність ПР та підігравання владі в ефірі. У такий спосіб на "Ері-фм" розпочато розкрутку Катеринчука як технічного кандидата з метою розпорошити опозиційний електорат і відтягнути якомога більше голосів від узгодженого висуванця «Батьківщини», УДАРу та «Свободи». Мій блог на "Дусі" ("Телекритика") і "Кореспонденті"

Фаріон - професор, викладачка. Вона освітянка. Чому ж посада міносвіти не для неї? Якраз їй там і місце, тим більш, що вона концептуально переймається проблемами освіти. Ляпіна - дуже фаховий економіст. А щодо шкіри ведмедя, то цей блог - прогноз. Там так і написано

Ви якраз один з того списку світових українофобів. "Вітаю".

У моєму журналістському активі - 5 виграних судових позовів. Всі рази подавали на мене за статті. І кожного разу я вигравав як в судах першої інстанції, так і в апеляційній. Моя сім'я також вигравала декілька судових позовів, які сам ініціювала, зокрема проти дніпропетровської міської ради, відомчого жека, "Дніпрогаза". В перших випадках ми виграли невеличку суму моральної й матеріальної шкоди, але незважаючи на це докорінно справу з мертвою точки не зрушили. Ми як були відомчим житлом, так і лишилися, хоча суд зобов'язав міськраду прийняти житло до свого комунального фонду і належним чином піклуватися про нього. Саме на підставі власного і сімейного судового досвіду, я і не подаю більше ніяких позовів. Це дуже і дуже клопітка справа, вона потребує надто багатьох зусиль: інтелектуальних, організаційних, юридичних тощо. Справи розглядається в середньому десь роки півтора-два. Це просто виснажує. Повністю. До останньої краплі. Ми ж все робили самі, в нас не було грошей на якогось адвоката. Все самі вивчали, писали, по судах ходили, там захищалися, відстоювали свої права. Засідання безкінечно то переносили, то скасовуали: то свтіла в суді немає, то суддя захворів, то відповідач вкотре не з'явився. Більше того, я ж пишу, що ми вигравали спрви, тобто доводили їх до переможного кінця. Але знову таки докорінно це не змінювало ситуації. Виконавча служба декілька разів стягнула з міськради штраф, а судове рішення так і не виконала. Це простим громадянам не уникнути судового вироку. А міській владі можна проігнорувати все, що завгодно. Так от саме знаючи, наскільки це марудна справа, ми не подаємо до суду. В нас не вистачить на це ані грошей, ані часу, ані здоров'я. Ми - практики, тому все оцінюємо досить прагматично. І подати позов до суду - це дуже і дуже не просто, як комусь може здаватися. А виграш в суді - ще не гарантія вирішення проблеми.

В Америці, впенений, що ні. А от в Україні за національність, українську мову і україноцентричність - так.

Її Хорошковський запросив тому, що йому набрид Кисельов. А ще Хорошковський думав бути опозиціонером по відношенню до уряду Азарова, поки йому недвозначно пояснили, що цього робити не можна. Кисельов і Шустер підгогодовуються в "Регіонах".

Якби Безулик була "бесталанной дурой", вона б не вела "Ятак думаю" на 1+1, "РесПубліку" на 5-ому та її б не переманили на "Інтер". Адже це не вона сама прийшла, а її запросили.

Я не заступаюся за Маркова. Я взагалі не про Маркова, а про Януковича. Марков має бути засуджений чесним і справедливим судом, якого в країні немає. Натомість є Янукович і його обсесії, фобії, манії тощо...

Ну ти ж, я дивлюся, і гнида антиукраїнська. А в українців одна РІДна мова - українська.

Ні, не Крюк. Інший. Свій, доморощений.

Михаил Левицкий Наступного разу - коли, будете змушені звернутись до лікаря - так, йому і скажете! ---------------------- Я часто звертаюсь до лікарів. І так і кажу. В тому числі пишу тут, на кореспонденті у блогах. Зокрема про свої листи на адресу адміністрації того чи іншого закладу про побори і неналежний медичний сервіс. І в комітет ВР профільний з цим звертаюсь. Так що тутешні медики знають і про мене, і про те, як я до них ставлюсь. Я не роблю з цього секрету. Відкрито заявляю.

Михаил Левицкий Відмовка! У людей, які були на Майдані, такої проблеми не було. Проте - було бажання знайти можливість приїхати до Києва! ----------------------------- І під час Помаранчевої революції я не був у Києві. Натомість був на дніпропетровському Майдані - на центральній площі міста. Кожного дня!

Так, заслуговують. Бо це і є бидло. Саме так воно і поводиться.Тому це навіть не образа, а називання речей своїми іменами. В даному випадку - людей.

Це спільна біда для всієї країни, для всіх міст і містечок. Я нікого не повчаю, а КОНСТАТУЮ ПРОБЛЕМУ!

Є. Коли треба, під нею такі ж простітушки

Грошей немає на такі поїздки.

У Дніпропетровську, де живу.

Від бараняри чую. Я про те і пишу, що з цим давно пора кінчати - з повною залежністю. Треба вичавлювати з себе рабів-бидляків. І вчитися відстоювати свої права.

Тут немає в чому розбиратися. Все і так ясно. Як Божий день. Руку помочі їм простягають: політики, громадянські активісти. Все суспільство бурлить ненавистю до режиму та його місцевих адміністрацій. А вони це ігнорують. Ім краще залишатися рабами-бидляками. Їм краще піти за крихтами з барського столу і залишатися холопами, аніж відважитися на відкрите протистояння заради життя, достойного Людини, а не такого мовчазного і покірного бидла, як вони. Так що немає в чому розбиратися. Все очевидно.

1 квітня - всього один раз на рік. Цього замало. Одначе фейкові, тобто вигадані новини бувають не лише 1 квітня. До речі, ви мабуть пропустили повідомлення у моєму блозі про заборону ФІФА червоно-чорного прапора Анголи за його подібність до стягу ОУН. Можете переглянути його у моїх дописах.