Ееехх... не жалієте Ви свого чоловіка... відпочити не дали...

Адже, заселити російський Сибір 7-ма мільйонами українців не вдалося... розпочато глобальний проект по заселенню Сибіру французами... Жерар та Брижит вирушають на боротьбу із китайцями на підступах до європейської частини РФ...

Експерти пояснили лідерство Путіна в рейтингу впливових політиків. Суть така: Путін впливовий у зв'язку з тим, що авторитарно може прийняти практично будь-яке рішення, а, наприклад, Обама повинен постійно маневрувати серед опонентів у Білому Домі. Впливовість Путіна так само пояснюється його пафосним кукарєканням із Кремля, поки "не найвпливовіші" президенти проводять активну світову політику, скидаючи режими і домагаючись успіхів, як у часи колишньої славетної колонізації. Звичайно, не помиляється той, хто нічого не робить. Самий "впливовий" Путін стрімко втрачає союзників і партнерів, економічним шантажем втягуючи колишні республіки СРСР до сфери впливу поки ще жірнючої від продажу надрових ресурсів Роісянскої "Імперії", але не дуже вдало, тому опливша пика увядаючого Владіміра Палкіна і його придуркувата самодурська "політика" залучити нікого, крім старіючих французьких акторів, не в змозі. "Найвпливовіший" Стерх Всієї Русі не в змозі налагодити мир в Дагестані та інших республіках СК, куди там йому сунути свої іржаві танки в інші країни ...

Так ось... все ж таки вафлі до українського борщу...

Ви не висловились стосовно моїх ранкових блогів)))

Добрий вечір))

- По РСХA бродят слухи, дружище Штирлиц, что Вы сегодня проводите дома грандиозную вечеринку. Это ж какой праздник Вы собираетесь отмечать!? - 23 февраля - 95-ю годовщину победы германского оружия над большевицкими бандами под Псковом и Нарвой, мой группенфюрер. Этот разгром помог нам заключить Брестский мир с очень выгодными для нас условиями!)

))

+

Інститут національної пам’яті. «Інститут національної пам’яті – Комісія переслідування злочинів проти польської нації». Також до складу IНП входить Люстраційне бюро. Але окрім цього ІНП має слідчі функції і можливість кримінального провадження щодо злочинів, які були скоєні проти польського народу як нацистами, так і комуністами. Сьогодні польський Інститут національної пам’яті – це більше 87 кілометрів архівних полиць! Це – 18 відділень та представництв Інституту у різних містах Польщі. Це – більше 2000 співробітників. Щороку ІНП публікує кількадесят монографій, збірників документів, організує пересувні виставки, проводить наукові конференції, тренінги для шкільних вчителів, публічні дискусії і лекції, зустрічі молоді із свідками історії. Польський Інститут національної пам’яті – це фабрика деконструкції історичних міфів, що з’явилися у комуністичні часи. Історичні дослідження ІНП спрямовані у першу чергу на тематику Другої світової війни та існування репресивного апарату в комуністичній Польщі до 1989 року. Наприклад, Інститут реалізував два проекти, які є ніби віддзеркаленням одне одного. З одного боку, був опублікований список усіх жертв комуністичного режиму – усіх, хто був страчений з політичних причин у 1944-1956 роках. З іншого боку – було створене багатотомне видання «Апарат служб безпеки у Польщі». Перший том містить інформацію про кадри СБ у 1944-1956 роках. І так кожний поляк може досить легко дізнатися, хто кого і коли. Цікаво, але жодних конфліктів на кшталт «Монтеккі і Капулетті» на цьому ґрунті не виникло. Тобто у Польщі не побоялися зробити те, чого досі боїться комуністичне керівництво українських архівів: мовляв, родичі жертв почнуть мститися нащадкам катів. Польський досвід доводить - не почнуть. На початку діяльності ІНП усі напрямки роботи були рівно важливими. Люстрація і кримінальне переслідування злочинів проти польського народу були так само актуальними, як і архівний, видавничий та просвітницький напрямки.

Так, прутень - це близько для тебе.)) Читай статтю, любитель прутнів, там на самому початку йдеться про розкол у польському суспільстві.

Процедура люстрації є досить складною. Людина, що прагне посісти посаду у органах державної влади, або бути обраною має скласти освідчення щодо своєї співпраці із органами безпеки комуністичної Польщі. Функція перевірки освідчень фактами покладена на працівників Люстраційного бюро Інститута національної пам’яті, який зберігає архіви спецслужб комуністичної Польщі. Відмовитися – не можна. Брехати – не можна. І перше, і друге, врешті-решт закінчиться звільненням, чи відставкою. Так чи інакше, докорінні зміни неможливі без інституалізації політики пам’яті. Сама ідея люстрації спочатку полягала у тому, щоб відсторонити від можливості займати посади у державному управлінні і місцевому самоврядуванні особам, які були причетні до утисків прав і свобод громадян комуністичної Польщі. Ішлося про відновлення справедливості: колишні представники комуністичної влади мали понести відповідальність за вчинені суспільству кривди. Інший важливий момент – національна безпека. Колишні таємні працівники, які б потрапили до високих посад у новій владі, могли стати об’єктом шантажу розвідок інших країн. Отже йшлося не лише про тих, хто працював на спецслужби. Йшлося про те, щоб у новій Польщі відбулася зміна політичних поколінь і не відбулося повернення старих кадрів, реакції і згортання реформ. Тепер закон зобов’язує усіх, хто виконує публічні функції, пройти через люстраційну процедуру: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів та адвокатів до ректорів і проректорів вищих навчальних закладів. Звичайно, оприлюднення списків агентів та «стукачів» у довготерміновій перспективі допомогло б українському суспільству розрахуватися із минулим: зло і підступи мають бути засуджені.

Чому Польщі вдалося? Люстрація і загальна декомунізація як економічні чинники. Польський економічний успіх мав дуже важливу складову – подолання тягарю комуністичного минулого. Подекуди це нагадувало «Шокову терапію» економічних реформ Бальцеровича. Він базується на "трьох китах": люстрації, створенні Інституту національної пам’яті (ІНП) та «музейній революції». ІНП має слідчі функції і можливість кримінального провадження щодо злочинів, які були скоєні проти польського народу як нацистами, так і комуністами.

Майбутні зміни почалися із поширення правди про минуле, з партизанського опору неправді, з «домашньої контрпропаганди» Польські реформи почалися із усвідомлення помилок минулого. Польське суспільство було розколоте. Насамперед світоглядом: саме протягом першого двадцятиріччя відбувалося змагання між правими партіями та більш центристськими. Деякі поляки досі вважають одного з провідників правого табору – Романа Дмовського – справжнім фашистом і обурюються, що одна з центральних площ Варшави носить його ім’я. Утім, коло Юзефа Пілсудського теж складно назвати ліберальним. Перший польський президент Габріель Нарутович був убитий на п’ятий день своєї каденції. Його убила людина, що вважала президента «несправжнім поляком»: той був литовського походження (Нарутавічус) і досить ліберальних поглядів щодо національних меншин. Дехто сприймав Нарутовіча саме як виразника прагнень литовців, білорусів, українців та євреїв, незалежно від того ким він був насправді. Саме це було причиною замаху. Коли вбивцю розстріляли – до похоронної процесії приєдналася десятитисячна маніфестація тих, хто вважали розстріляного національним героєм. Навряд чи таку демонстрацію можна назвати проявом національної єдності. На восьмий рік польської незалежності у Варшаві дійшло до військового перевороту. У травні 1926 року на вулицях польської столиці загинуло близька 400 осіб. Пілсудський на два роки очолює уряд. Але навіть після його відставки у 1928 році жодного прем’єра не призначали без його остаточного рішення. Навряд чи такий державний лад можна назвати справжньою демократією. Минула війна. З тієї війни у мир Польща входила із тягарем втрат, образ і тривоги. Польща втратила близька 6 мільйонів життів своїх громадян. Польща втратила місце на карті: Сталін, Рузвельт та Черчилль пересунули цю країну на захід як старий комод. Польща втратила суверенітет: уся її нова територія опинилася під контролем Радянської Армії та сформованого у СРСР уряду. Поляки сподівалися, що після війни вони повернуться до могил прадідів у Вільно, Гродно та Львув.

)

xex

А-ха-ха

h tt p://tyzhden. u a/Economics/74642

Є інши "тихі гавані". Бермуди, Сейшели...

)