Іскрнна русская душа азіата, навіть якби Повєткін був нокаутований, або вбитий його все одно звали б героєм а кличка салоєдом. Росіяни ніколи не вміли програвати, це частина їхньої імперської лірики.

Один з коментарів спонукав мене написати звернення до автора (завчасно прошу вибачення у читачів за відвертість). Нацист Павло Прибіш, ви новий Павлік Морозов і Сава Чалий в одному лиці. Ви олігархічно-бандитський прихвостень і Московсько-Варшавський поц, що немає ні Бога ні Фюрера за душею, і служить особисто Ренату Ібн Магомету Ахметову, і його шаріатській патріархальній ідеології. Негайно діліться грошима які вам платять!!! А не то, ми вас знайдемо і піддамо трибуналу як гомо-юдофоба, і військового злочинця (По статі Бандеровщіна і буржуазний националізм).

Здається мені, що автор православний фундаменталіст (хочеться почути це від нього), з традиційним (не модерним) баченням на сім'ю, що в інформаційному суспільстві сприймається як архаїка (особливо різнородними поборниками ідеї Человеколюбства в різних позах). З автором можна погодитися у всьому, крім останнього: "толерантність це вища форма байдужості..." до всього, крім людей які не є толерантними. Таким чином - толерасти не толерантні! Особливо, до людей що відстоюють власну позицію через не байдужість.

А. Вертинский Что Вы плачете здесь, одинокая глупая деточка, Кокаином распятая в мокрых бульварах Москвы? Вашу тонкую шейку едва прикрывает горжеточка, Облысевшая, мокрая вся и смешная, как Вы. Вас уже отравила осенняя слякоть бульварная И я знаю, что крикнув, Вы можете спрыгнуть с ума. И когда Вы умрете на этой скамейке, кошмарная, Ваш сиреневый трупик окутает саваном тьма... Так не плачьте ж, не стоит, моя одинокая деточка, Кокаином распятая в мокрых бульварах Москвы. Лучше шейку свою затяните потуже горжеточкой И ступайте туда, где никто Вас не спросит, кто Вы.

Я не буду воювати, я краще буду їсти Я не буду воювати, кругом одні фашисти Таке враження, що всі хто хоча б на крок відходять від ідеї утопічного лібералізму є фашистами. Це точно можна прослідкувати з коментарів окремих особистостей.

Здається мені, що автор під різними не однозначними фразами має на увазі конкретних осіб. До речі, знаю одного молдаванина, який любить голосно кричати: "Слава Україні", але він не з Черкас.

Безумовно, автор правий. Кацапізм це не міфічна істота - це даність українського Манкуртизму (психологічний комплекс полукровності і меншовартості у окупованих націй), що століттями виховувала Російська імперська машина на окупованій території. Як приклад: в Ужгороді, Тернополі, Франківську (які були в окупації п'ять десятиліть), якщо заговорити з україномовною людиною по російські, вона швидше перейде на англійську ніж на російську. Молодь в столиці і обласних центрах вважає модним розмовляти кацапською (не російською), оскільки цим нівелюється лімітне походження їхніх батьків і створюється фікція автохтонностів даного міста.