vadim.kvartsyany добавил комментарий к статье
ОБСЕ раскритиковала выборы президента России
Але що цікаво - українські діаспори за кордоном (насамперед - на Заході), як правило, успішні, дружні, організовані, дбають про збереження власної ідентичності, мови та культури, і вболівають за Україну напевно більше, ніж ми, котрі перебуваємо тут. Як це пояснити? Чому українці здатні реалізуватися, стати кращою частиною місцевого соціуму і облаштувати власне життя деінде, але тільки не на власній землі? Привертає увагу той факт, що найбільших успіхів наші земляки досягли в країнах сталої демократії, де мінімізована корупція, діють чіткі закони та правила, яким підкоряються усі, включаючи найвищих посадовців. Водночас, в Україні ми чомусь виявляємося не здатними створити ефективної моделі державного управління та соціальної саморганізації, чомусь скурвлюємося, починаємо красти і брехати, зневажати та гнобити ближніх і нехтувати інтересами громади, як тільки вмощуємося у чиновницькі, суддівські, прокурорські, чи депутатські крісла, а ті хто туди не потрапив, не можуть об'єднатися задля відстоювання власних інтересів та контролю над "зверхниками". Чомусь з українця одразу вилазить назовні усе лайно, як тільки він отримує частку влади над іншими - жадібність, егоїзм, злодійкуватість, заздрість, лукавство і кудись зникають людяність, чуйність, працьовитість, порядність? Чому в нас впродовж сторіч так і не з'явилося відповідальної та свідомої політичної еліти, земельної та військової аристократії, для якої історична перспектива нації була б важливіша власних шкурних інтересів та привілеїв і яка б не шукала кому вигідніше продатися? Може ми справді є нацією, яку Іван Франко охарактеризував як "обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту й сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізнороднішого сорту?" Частково можна пояснити це тим, що ми впродовж сторіч не мали власної держави і державницьких традицій, постійно мусили відбиватися від загарбників то зі Сходу, то із Заходу, що завжди гинули кращі, а виживав той хто зумів пристосуватися, або зрадив,